Глобалізація світу

Доповідь на тему:

Глобалізація світу

Кіровоград 20 10

Якими є наслідки глобалізації для культури?

Чи традиції і цінності щораз більше об'єд­нуються чи йдуть на конфронтацію?

Чи є в культур сила на те, щоб із зустрічей з чужим створювати щось нове?

Глобалізація від­бувається в найрізноманітніших сферах і масштабах. Фінанси, фірми, ідеї і люди стали мобільними, як ніколи раніше. Але хоч економічні й політичні наслідки утворення мережі, що охоплює весь світ, диференційовано і контроверсійно обго­ворюються серед громадськості, однак питання її впливу на культуру і побут висвітлюється все ще надивовиж мало.

Динаміка культурної глобалізації

Якщо прислухатись до тих, хто формує громадську думку, то виявиться, що культурну глобалізацію можна звести до одного з двох сценаріїв: до широкого розповсюдження уявлення про глобальне злиття культур окремих суспільств, які раніше були культурно самостійними, а тепер з кожний роком наповнюються то­варами й засобами масової інформації, поширеними в цілому світі. Здається, що в світі, де люди від Братіслави до Банкока їдять біґ-мак, носять джинси, працюють на піратсь­ких версіях „ Windows " та дивляться MTV , культурна розмаїтість знаходиться в великій небезпеці. І оскільки більшість глобальних товарів і ідей прибуває з За­ходу, не дивно, що багато хто розглядає глобалізацію як нове позначення амери­канізації чи „озахіднення".

Друга, не менш апокаліптична візія май­бутнього представляє світ, який розди­рають культурна фрагментація та інтеркультурні конфлікти. Створюється вра­ження, що відповіддю на гомогенізацію може стати тільки ізоляція від чужих впливів і поверенння до перебільшеної етнічної свідомості. Здається, що зро­стання числа етнічних і релігійних конфліктів підтверджують тезу про культуру як новий фронт конфліктів — „Боротьба культур" Х'юнінґтона.

Із взятої нами етнологічної перспективи жодний з цих сценаріїв і жодна їхня комбінація (як, наприклад, описує Бенджамін Барбер у своєму творі „Кока-ко­ла і Священна війна") не відповідає зміні кордонів між регіонами й мовами, кольо­рами шкіри та формами життя. По-пер­ше, не витримують критики припущен­ня, на яких базуються прогнози щодо го­могенізації і фрагментації. Культурні зміни є не неминучою грою з нульовим результатом, вони слідують значно складнішій динаміці, ніж припускають згадані вище автори. По-друге, ці теорії не дають відповіді на питання про зна­чення сучасних процесів для людей. Чо­му німці вчать азіатські мистецтва бо­ротьби? Чому австралійська мильна опе­ра „ Neighbours " є улюбленим серіалом молодих азіатських британців? Чи всю­ди під правами людини розуміють те са­ме?

Лише одночасно враховуючи культурні точки зору й макроекономічні та струк­турно-політичні перспективи, ми може­мо отримати диференційовану картину сучасної глобальності. Дані, які можна об'єктивно виміряти, — медичне забезпечення, безробіття, конфесії – потрібно розглядати в порівнянні з відповідною культурною оцінкою стилю життя, прогресу й рівноправності. Представ­ляючи нашу етнологію глобалізації, ми не прагнемо створити сценарій майбут­нього, а радше накреслити культурну ди­наміку й тенденції розвитку в різних сферах життя. Розроблені в безповітря­ному просторі теорії, безапеляційні твердження про культурні наслідки міг­рації, контакт культур чи засобів масової інформації необхідно унаочнювати емпіричними прикладами з різних регіонів світу, заперечувати їх або дифе­ренціювати.

Різноманітні інтерпретації глобальних товарів та ідей

Сценарій гомогенізації виходить із того, що всесвітнє розповсюдження західних структур і споживання імпортованих то­варів уже само по собі робить культури однаковими. В картині культурного злиття люди в цілому світі пасивно під­даються чужим впливам, мультинаціо­нальним концернам і, не задумуючись, переймають моральні приципи героїв американських серіалів. Однак суспільс­тва реагують на чужі впливи по-різному. Спектр їхніх реакцій сягає від опору до творчого засвоєння і аж до некритичного наслідування.

Суспільства використовують чуже, щоби — як пише етнолог Маршалл Саглінс: «стати чимось більшим, ніж вони є». Цей процес засвоєння можна продемонстру­вати навіть на прикладі такого мета-символу гомогенізації як „Мс Donald ’ s ”: щодня 30 мільйонів людей в понад 100 країнах світу відвідують філії „ McDonald ' s ". На перший погляд здава­лось би, що „ McDonald ' s " уособлює всесвітній вплив північноамериканських звичок. Це явище навіть надихнуло аме­риканського соціолога Джорджа Рітцера про «макдоналізацію світу». Харчові звички та смаки стають однаковими і втілювані гігантами фаст-фуду принципи, такі, як раціоналізація, стандартизація, передбачуваність і помірні ціни, знаходять розповсюдження в цілому світі.

Однак етнографічні дослідження запере­чують твердження про загальне поши­рення цих пов'язаних із „макдоналізацією" ознак. Багато аспектів на­штовхується на опір. Наприклад, жителі східноазіатських країн, як правило, ігно­рують неписаний закон фаст-фуду, згід­но з яким клієнти мусять реагувати на швидкий сервіс таким самим швидким споживанням. Порівняльні дослідження свідчать про те, що концерн поза межами США тільки спочатку розглядається як втілення американського способу життя. Сам „ McDonald ' s " називає себе мультилокальною фірмою. Палітра продуктів відображає зумовлені куль