Методи прийняття раціональних рішень у менеджменті

Тема: Методи прийняття раціональних рішень

у менеджменті

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанту рішення із можливих альтернатив.

У найбільш загальному вигляді функцію оптимізації можна представити так:

у = f ( x ₁ , x ₂ , … x_n ) ,

де у – параметр, за яким проводиться оптимізація;

x ₁ , x ₂ , … x_n – варіанти рішень (альтернативи).

Параметр у може виступати у вигляді прибутку, обсягу робіт тощо, а варіанти рішень х визначаються ресурсами, організацією праці, виробничою площею тощо.

На Заході оптимізацією управлінських рішень займається напрямок під назвою “наука управління” (використовуються ще терміни “наука про прийняття рішень”, “системний аналіз”, “наука про системи”, “дослідження операцій” та ін.). Наука управління виникла в Англії під час другої світової війни як необхідність розв’язання певних військових завдань. Широке застосування вона має в США, Японії, Німеччині, Україні, Росії та інших країнах. Використовується з метою розв’язання наступних завдань:

- регулювання транспортних потоків в містах;

- оптимізація графіку руху в аеропортах;

- складання розкладу при розв’язанні різних завдань;

- управління запасами на підприємствах, в організаціях;

- розробка нових видів продукції;

- розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

- оптимізація чисельності допоміжного персоналу у структурі управління;

- планування матеріального забезпечення та постачання;

- розподіл обладнання для різних видів виробництва;

- розподіл трудових ресурсів;

- розкрій матеріалу (листового металу, тканини тощо);

- оптимізація обсягів виробництва та послуг.

Згідно з положенням американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою наступних підходів:

1. Застосування наукового методу.

2. Використання системної орієнтації.

3. Застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, представленої на мал.46. Наприклад, в процесі оптимізації величини запасів на першому етапі збирається та аналізується інформація про попит, на другому – встановлюється вплив росту запасів на попит і визначається у вигляді гіпотези оптимальна величина запасів. Після третього етапу, який забезпечує процес перевірки гіпотези, можливі два варіанти:

1. Реалізація рішення, якщо гіпотеза вірна (четвертий етап).

2. Повернення з допомогою зворотного зв’язку на етап спостереження (перший етап), якщо гіпотеза не вірна.

В останньому випадку пошук оптимального варіанту продовжується.

Якщо гіпотеза невірна

Мал. Схема використання наукового методу.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов’язаних частин (мал.).

В процесі своєї діяльності (перетворення) організація обробляє входи (ресурси, інформацію тощо), перетворюючи їх в продукцію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу і здійснюється підбір найбільш ефективного варіанту рішення.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується. Вона є спрощеною конктеною життєвою (управлінською) ситуацією, іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей пояснюється наступними причинами:

- складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності;

- наявністю багатофакторних залежностей в процесі розв’язання управлінських завдань;

- необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;

- доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Відрізняються такі моделі:

- фізичні. Вони відображають збільшення або зменшення описання об’єкту;

- аналогові. Ці моделі ведуть себе так як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не схожі на них;

- математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об’єкту використовують символи.

Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Найдоцільніше застосовувати наступний процес їх побудови:

1. Постановка завдання.

2. Формування моделі.

3. Перевірка моделі на достовірність.

4. Використання моделі.

5. Відновлення моделі.

В процесі перевірки, використання та відновлення моделей слід враховувати похибки, які знижують їх

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать