Файловая система 3

План:

І. Вступ……………………………………………………………………….3

ІІ. Поняття файла………….………………………………………………….3

ІІІ. Файлова структура………………………………………………………..4

IV. Імена файлів……………………………………………………………….4

V. Каталоги файлів…………………………………………………………...8

VI. Папки……………………………………………………………………....8

VII. Поняття про повне ім’я файла…………………………………………...9

VIII. Висновок……………………………………………………………….…11

ІХ. Список використаної літератури……………………………………….12

Вступ

Для написання реферату я обрав тему “Файлова система: її організація та обслуговування” тому, що вона є дуже цікавою та не дуже складною. Літератури, де б розповідалось про файлову систему дуже багато, але інформації – мало і, зазвичай вона вся повторюється. Зібрати інформацію та упорядкувати її у своєму рефераті було доволі складно та було потрачено багато часу (за моїми мірками), але добра оцінка того варта.

Файлова система - це методи і структури даних, які використовуються операційною системою для зберігання файлів на диску або його розділі. Про файлову систему також кажуть, посилаючись на розділ чи диск, що використовується для зберігання файлів або тип файлової системи.

Потрібно бачити різницю між диском або розділом і установленій на ньому файлової системи. Деякі програми (наприклад, програми установки файлової системи) при зверненні до диску чи розділу використовують прямий доступ до секторів. Якщо на цьому місці була б файлова система, то вона була б сильно пошкоджена. Більшість програм взаємодіють з диском посередництвом файлової системи, і, як наслідок, їх робота буде порушена, якщо на розділі чи диску ніяка система не установлена (чи тип файлової системи не відповідає потрібному). Перед тим, як розділ чи диск можуть бути використані в якості файлової системи, вона має бути ініціалізована, а потрібні дані перенесені на цей диск. Цей процес називається створенням файлової системи.

Поняття файла

Однією з найголовніших властивостей інформації є її приступність. Неприступні та невикористані дані так і залишаться даними й не стануть інформацією, а для того, щоб існувала можливість доступу до даних, треба заздалегідь домовитись щодо правил їхнього зберігання й правил доступу до них (адресації).

Залежно від структури збереження даних адресацію до них можна виконувати по-різному:

· числом (для списків);

· групою чисел (для таблиць);

· зазначенням шляху доступу (для ієрархічних структур).

Загальним для всіх типів структур даних є те, що під час розв’язання питання про адресацію виникає новий вид даних – адресні дані , а їх теж треба зберігати й обробляти. Логічно припустити, що систему зберігання даних і адресації до них слід організувати так, щоб адресні дані за розміром були б не більшими, а меншими, ніж ті інформаційні дані, на які вони вказують. Інакше виникне “інформаційний бум”, і дані почнуть розмножуватися з надзвичайною швидкістю.

Інформація, закодована двійковим кодом, має вигляд бітів і байтів. Так її можна обробляти, але не зберігати – через труднощі з адресацією. Якщо для кожного байта даних запам’ятовувати адресу, то її довжина становитиме кілька байтів, і виникне нова проблема: де і як цю адресу зберігати. Тому для зберігання інформації за допомогою засобів обчислювальної техніки існує спеціальна одиниця зберігання невизначеного розміру – файл.

Файл – це послідовність байтів, яка має унікальне власне ім ’ я.

У цьому визначенні нічого не говориться про довжину файла. Насправді вона дійсно не важлива. Ми чудово знаємо, що книжки бувають великими й малими, товстими й тонкими, і в понятті ”книжка” нічого не говориться про її розмір. Зате у визначенні файла говориться про те, що він повинен мати унікальне власне ім’я. Це дуже важливо, оскільки саме ім’я файла і є засобом адресації до нього. Два різні файли завжди можна розрізнити за іменем, а також віднайти у файловій структурі .

Файлова структура

Файлова структура – це структура даних, що визначає метод зберігання файлів і спосіб доступу до них. Власне кажучи, для зберігання файлів прийнятний будь-який тип структури даних із розглянутих вище (від спискової до ієрархічної). Конкретно ж структуру обирають залежно від типу носія, на якому зберігається інформація.

Усі носії інформації умовно поділяють на дві великі категорії: пристрої послідовного д оступу й пристрої довільного доступу.

Класичним прикладом є магнітофонна стрічка (або компакт-касета) та платівка (або компакт-диск). На стрічці всі пісні записані підряд, тому для того, щоб отримати доступ до сьомої пісні, треба або прослухати перші шість пісень, або перемотати частину стрічки, на якій вони записані.

Якщо для зберігання інформації використовують пристрої з послідовним доступом, то застосовують спискові або табличні структури.

На платівці нам не обов’язково слухативсі попередні пісні. Можна відразу підвести головку програвача до потрібної композиції й негайно розпочати її відтворення. До речі, якщо ця композиція складається з кількох частин, головку можна виставити так, що відразу почнеться відтворення необхідної частини. А якщо частина складається зі своїх розділів, то й до них можна отримати негайний доступ, правильно встановивши головку. Напевне, ви здогадалися, що структура записів на платівці є класичним прикладом іє

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать