Плата за землю

Плата (податок) за землю

Законодавчо-нормативна база :

І. Земельний кодекс України №2768-111 від 25.10.01 р., із змінами і доповненнями від 20.12.01р.

2. Закон України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю".

5. Закон України від 06.10.98р. .№161-ХІУ "Про оренду землі".

6. Постанова КМУ від 12.05.00 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

6. Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.01.02 № 14 -22-6/186.

Плата за землю - це податок на володіння та користування землею, який ся з юридичних та фізичних осіб. Механізм оподаткування плати за землю юний на схемі 1:

Структурно-логічна схема земельного податку

Плату за землю в Україні введено з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю". 31 січня 1997 року набрала чинності нова редакція Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378 ВР, яким було змінено ставки земельного податку та порядок справляння цієї плат пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено,» використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а земельна частка (пай), перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Платником є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі оренда;

Плата за землю справляється у двох формах:

- земельний податок;

- орендна плата.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та землекористувач ( крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України 06.10.98р. №161-XIV "Про оренду землі", який визначає правові засади оренди землі, об'єкти, орендодавців та орендарів землі, їх відповідальність і права, порядок набуття права на оренду земельних ділянок, у тому числі права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, умови та порядок укладення договорів оренди землі, їх змін припинення, розірвання й поновлення тощо.

Орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві: користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі — це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно дії яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян таї юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

Нова форма оренди землі - суборенда земельних ділянок, умови договору якої мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) і не суперечити йому. Суборенда землі підлягає державній реєстрації і посвідчуєте нотаріально.

Орендовцями земельних ділянок є:

1. Громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки;

2. Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) щодо земельних ділянок комунальної власності;

3. Органи державної влади (районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації; Рада міністрів АРК, КМУ) щодо земельних ділянок державної власності.

Зазначені органи державної влади рішення про надання в оренду земельних ділянок приймають за попереднім погодженням цих питань з відповідними радами.

У разі якщо орендодавцем землі є відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може бути меншим відповідного розміру земельного податку і справляється винятково в грошовій формі.

У випадку коли орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши при цьому з ним договір на оренду землі, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок. сплати податку за оренду приміщень, то необхідно зауважити, що оскільки землі або землекористувачі є як правило, орендодавцями приміщень, то вони і е платниками земельного податку, а орендарі приміщень у даному випадку не є ми земельного податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялась і об'єкт Ііання у них відсутній. а за землю, яку отримує орендодавець приміщення з орендаря, є складовою частиною орендної плати за приміщення і окремо не виділяється. У свою чергу нень сплачує земельний податок у встановлених розмірах на загальних

У випадках коли підприємства, установи, організації здають в оренду належні їм приміщення, підвали тощо, то за земельні ділянки, зайняті цими будівлями, і за ділянки, що їх обслуговують, земельний податок сплачують саме ці підприємства,організаціям яким ці ділянки виділено у постійне або тимчасове користування, тобто власники землі та землекористувачі.

Якщо окремі установи, організації, що користуються пільгами по земельному податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду мі будівлі чи їх частини, земельн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать