Паралельні і розподілені обчислення

Реферат

Паралельні і розподілені обчислення

Вступ

Під терміном паралельні обчислення розуміють сукупність питань, що відноситься до створення ресурсів паралелізму в процесах вирішення задачі з метою досягнення більшої ефективності використання обчислювальної техніки.

Направлений на збільшення ефективності роботи комп’ютерної системи.

Удосконалення комп’ютерів призводить до збільшення їх продуктивності, тобто до збільшення можливості виконання більшої кількості операцій за 1 часу. Продуктивність вимірюється у MIPS (мільйон ітерацій з плаваючою комою за секунду).

Реальна продуктивність обчислювальної системи визначається як продуктивність, якої сягає обчислювальна система при виконанні конкретної задачі.

Пікова продуктивність – сумарна продуктивність АЛП.

Ефективність системи – відношення реальної продуктивності до пікової. Якщо продуктивність системи <0.5 , то система працює незадовільно.

Способи паралельної обробки:

1. Чистий паралелізм .

2. Конвеєризація.

Чистий паралелізм характеризується повторним використанням однакових елементів, об’єктів, модулів і дає прямо пропорційне зростання використаним елементам продуктивності.

Конвеєризація. Якщо кожну мікро операцію задачі виділити в окремий пристрій і розташувати їх у порядку виконання, причому вхід п –нного мікропристрою пов'язаний з виходом n-1 , то такий спосіб організації обчислень носить назву конвеєрної обробки . Кожен мікро пристрій називається кроком конвеєра , а загальне число кроків визначає довжину конвеєра.

Якщо конвеєр кроків містить nкроків і кожен з них спрацьовує за 1 часу, то час обробки nнезалежних операцій складе <L + n – 1.

Всі операції бувають двох типів: векторні і скалярні.

Якщо хоча б один елемент команди є вектором, то команда називається векторною . Тоді кількість операцій визначається: L+n-1+s, де s - час ініціалізації вектора. Векторні операції ефективні тоді, коли n>>s, в протилежному випадку вектори перетворюються в скаляри, тобто, оскільки ні s, ні L не залежать від n, то із збільшенням довжини вхідних векторів, ефективність конвеєрної обробки зростає.

Формула ефективності:

E = n/t = n /(s + L + n - 1)t = 1 /((st/n) + (Lt/n) + t - (t/n)) = 1 /t + ((s + L – 1)/n)t

При n ®¥ E ®1/t

Для формування паралельного алгоритму необхідно:

1. ідентифікувати частини роботи, які можуть бути виконані одночасно

2. відобразити зазначені частини на множину одночасно застосовуваних процесорів

3. розподілити вхідні, вихідні і проміжні дані між процесами відповідно до поставленої задачі

4. керувати доступом до спільно використовуваних даних

5. синхронізувати процеси на різних стадіях виконання програми

Процес розподілу обчислень на менші частини, деякі або всі з яких можуть бути виконані паралельно, називається декомпозицією.

Задачі – це визначені програмістом модулі обчислень, на які поділяється основне завдання за допомогою декомпозиції. Задачі можуть мати довільний розмір, але, визначені один раз, вони розцінюються як неподільні.

Частіше за все декомпозиція розбиває завдання на множину взаємозалежних задач. Абстракція, яка відображає зв’язок між задачами і власний порядок їх виконання називається ГЗЗ. ГЗЗ – це направлений, ациклічний граф, вузли якого є виконуваними задачами, а дуги вказують на залежність між ними. Якщо задачі є незалежними, то ГЗЗ буде незв’язаним.

Число і розмір задач визначає ступінь деталізації паралельного алгоритму. Декомпозицію на велику кількість малих задач називають мілкомодульною , а на велику кількість крупних задач - крупномодульною. Поняття, пов’язане із ступенем деталізації – ступінь паралелізму. Максимальне число задач, які в паралельній програмі можуть бути виконані одночасно, носять назву максимальний ступінь паралелізму .

В більшості випадків максимальний ступінь паралелізму є меншим за загальну кількість задач через взаємодію задач.

Середній ступінь паралелізму – це відношення загальної кількості задач до висоти паралельної форми алгоритму (кількості тактів).

Ступінь паралелізму також залежить від форми ГЗЗ. Одна і та сама ступінь деталізації не визначає один і той самий ступінь паралелізму.Число і розмір задач визначає ступінь деталізації паралельного алгоритму. Декомпозицію на велику кількість малих задач називають мілкомодульною , а на велику кількість крупних задач - крупномодульною. Поняття, пов’язане із ступенем деталізації – ступінь паралелізму. Максимальне число задач, які в паралельній програмі можуть бути виконані одночасно, носять назву максимальний ступінь паралелізму .

В більшості випадків максимальний ступінь паралелізму є меншим за загальну кількість задач через взаємодію задач.

Середній ступінь паралелізму – це відношення загальної кількості задач до висоти паралельної форми алгоритму (кількості тактів).

Крім зернистості і ступеня паралелізму є ще один чинник, який не дає отримати максимальне при

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать