Електронне растрування

Електронне растрування

План

1. Способи растрування

2. Дискретне керування розміром друкарського елемента

3. Растрова функція

4. Форма точок

5. Растрові викривлення

6. Методи експериментального визначення характеристик одноколірних відбитків.

7. Модуляція образотворчої інформації у високому і плоскому видах друку.

8. Пояснення формування друкарського відбитка на основі спектрального подання зображення

1. Способи растрування

У традиційному методі автотипні зображення отримували, фотографуючи оригінал через спеціальний оптичний прилад – растр. Фотомеханічний растровий ефект дозволяє одержати зображення у вигляді окремих елементів, площа яких визначається кількістю світла, що надходить від відповідних частин оригіналу на чуттєвий шар.

Змінний в межах растрового осередку розподіл експозиції забезпечується в репродукційній фотографії застосуванням проекційних і контактних растрів.

Проекційний растр – сітка непрозорих штрихів на прозорому фоні. Растр, що дозволяє одержати не лінійну, а точкову структуру друкарських і пробільних елементів, утвориться склеюванням двох скляних пластин так, щоб штрихи кожної з них перетнулися під кутом 90 градусів. У фоторепродукційному апараті установлюється скляний растр на відстані від фотоплівки. Якщо вихідний світловий потік пропустити крізь оригінал (діапозитив), а потім крізь растр, то в площині плівки утвориться періодична структура змінної освітленості, модульована сигналом.

У контактному способі фотошар експонують через накладений на нього діапозитив – контактний растр, на якому зафіксоване зображення растрової функції. Розподіл експозиції в схованому зображенні на фотошарі одержують у два прийоми. Спочатку плівку майбутньої фотоформи експонують через проекційний або контактний растр у відсутності оригіналу. Попередньо отриманий у такий спосіб растрований фотоматеріал використовується для одержання фотоформ у фоторепродукційних апаратах і контактно–копіювальних рамах.

Рисунок 1 – Безперервна модуляція площі плями, що експонує, (зображення растрової точки) електромагнітною діафрагмою

В електронному способі растрування автотипний спосіб відтворення півтонів реалізується без використання фотомеханічного растрового ефекту, чим досягається більш твердий зв'язок розмірів друкарських елементів зі значенням електричного сигналузображення. Зображення друкарських елементів заданої площі формуються ще в оптичному тракті пристрою, що експонує. Розподіл експозиції формують в електронному раструванні різними способами, найбільш відмітними ознаками яких є безперервність або дискретність зміни площі одержуваних точок.

Безперервне керування площею світлової плями, що експонує, пояснює рис. 1. Для одержання точок круглої форми аналогічно може бути організований приклад так званої ірисової діафрагми.

2 Дискретне керування розміром друкарського елемента

Способи дискретної зміни задрукованої площі в межах одиничної частини растрового зображення почали переважати в системах електронного репродукування з розвитком цифрової техніки обробки сигналів і особливо широко використовуються зараз в комп'ютерних видавничих системах. У цьому зв'язку растрування з безперервним керуванням площею іноді умовно називають аналоговим, а растрування з її дискретною зміною – цифровим.

Весь набір растрових точок може бути поданий у системі цифрового растрування комплектом бітових карт, кількісне співвідношення та відносне розташування нулів і одиниць у якій визначає площу та форму майбутніх друкарських елементів і пробілів. Растровий алфавіт може бути заданий єдиною матрицею вагових значень тієї самої розмірності. Розподіл ваг може бути як упорядкованим, так і нерегулярним. У растровому генераторі на основі даних растрового алфавіту або растрової функції виробляється сигнал, який дозволяє або перешкоджає променю впливати на конкретний елемент підкладки.

3. Растрова функція

Растрова функція – двовимірний періодичний розподіл вагових значень субелементів, що утворять на копії растрові точки та пробіли. Ці значення виражені в шкалі квантування тону зображення. Розміри матриці, що відображає один просторовий період цієї функції, визначають дискретність шкали квантування сигналу за рівнем.

Вагові значення групують усередині матриці по-різному, з утворенням одного або декількох так званих кластерів (згустків).

В них вага може монотонно змінюватися від центра до периферії у вигляді "гірки" або "лійки" їхніх значень для одержання однієї растрової точки або пробілу. Якщо кількість кластерів більш одного, растр може вийти похилим, а його лініатура не збігатиметься з частотою растрової функції. При нерегулярному розміщенні вагових значень великі растрові точки і пробіли відсутні.

Характеристики системи можуть бути цілком задані як єдиною растровою функцією, так і сукупно алфавітом точок і граничною функцією. Алфавіт подають або набором бітових карт, або матрицею, числа в клітинках якої вказують на порядок експонування субелементів зі зростанням точки. Зв'язок цих номерів зі зміною площі, що задруковується усередині клітинки, забезпечує гранична функція (рис. 2).

Рисунок 2 – Залежності відносної площі, що задруковується, від номера рівня квантування рівноконтрастного сигналу: 1 – для позитивного ко

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать