Зображення предметів. Ескізи деталей

Житомирський Військовий Інститут

Національного Авіаційного Уніврситету

Реферат

на тему:

Зображення предметів. Ескізи деталей

Житомир 2010

План

Зображення - види, розрізи, перерізи

Виносні елементи. Умовності та спрощення

Розміри на кресленні

Загальні вимоги та етапи виконання ескізів

Література

Зображення - види, розрізи, перерізи

Види зображень. При зображенні предмета припускають, що він розташований між спостерігачем і відповідною площиною проекцій (рис. 5.1, а). Основними площинами проекцій вважають шість граней куба, які суміщуються з площиною креслення (рис. 5.1, б). Зображення на площині 1 (фронтальній площині проекцій) приймають на кресленні за головне. Предмет розміщують відносно фронтальної площини так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про форму й розміри предмета. Площину 6 можна також розміщувати біля площини 4.

Згідно з ДСТУ 3321-96, зображення на кресленні залежно від їхнього змісту поділяються на вигляди, розрізи та перерізи.

Вигляди. Зображення видимої частини поверхні предмета, що повернена до спостерігача, називається виглядом. На виглядах можна показувати штриховими лініями й невидимі елементи предмета, якщо вони не є складними (рис. 5.1, в). Розрізняють основні, додаткові та місцеві вигляди.

Якщо предмет проекціюється на основні площини проекцій, то матимемо основні вигляди. Встановлено такі назви основних виглядів (див. рис. 5.1, а, б). 1 — вигляд спереду (головний); 2 - вигляд зверху; 3 - вигляд зліва; 4 - вигляд справа; 5 - вигляд знизу; 6 - вигляд ззаду.

Якщо вигляди предмета розміщені у проекційному зв’язку, на кресленні їхню назву не пишуть. Якщо ж вони зміщені відносно головного зображення, то їх позначають великою літерою (наприклад, "А"), а напрямок погляду показують стрілкою (рис. 5.2). Креслення оформляють так само, коли основні вигляди відокремлені від головного зображення іншими зображеннями або розміщені не на одному аркуші з ним.

На будівельних кресленнях напрямок погляду допускається показувати двома стрілками. Незалежно від взаємного розміщення виглядів, назву та позначення вигляду на будівельних кресленнях можна надписувати, не показуючи напрямок погляду стрілкою, якщо цей напрямок визначається назвою та позначенням вигляду.

Додаткові вигляди дістають при проекціюванні предмета на площини, не паралельні жодній з основ них площин проекцій. Додатковий вигляд застосовують, коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядів, не спотворивши її форму п розміри (рис. 5.3).

На кресленні додатковий вигляд позначають великою літерою (наприклад, "А"), а біля зображення предмета, яке пов’язане з додатковим виглядом, ставлять стрілку, що показує напрямок погляду, і відповідну літеру (рис. 5.3, а). Співвідношення розмірів стрілки, яка показує напрямок погляду, наведено на рис. 5.4. Розмір шрифту для позначення беруть приблизно у два рази більшим за розміри цифр розмірних чисел. Якщо додатковий вигляд розмішено в безпосередньому проекційному зв’язку з відповідним зображенням (рис. 5.3, б), то стрілку і напис над виглядом не ставлять. Додатковий вигляд можна повертати, але, як правило, зі збереженням положення, прийнятого для фігури на головному зображенні. При цьому позначення вигляду має бути доповнене умовним графічним знаком О в разі потреби зазначити кут обертанні (рис. 5.5).

Місцевий вигляд - це зображення окремого, певного місця поверхні предмета, яке дістають при проекціюванні на одну з основних площин. Місцевий вигляд може обмежуватись лінією обриву. На кресленнійого позначають так само,як й додатковий вигляд (рис. 5.6).

Розрізи . Ортогональна проекція предмета. уявно розрізаного однією або кількома площинами для виявлення невидимих поверхонь, називається розрізом.На розрізі показують те, що розташоване в січній площині і за нею (рис. 5.7, а).Допускається зображувати не все, що розмішене за січною площиною, коли це не потрібно для з’ясування конструкції предмета (рис. 5.7, б).

Розріз виконують у такій послідовності:

1) у потрібному місці предмета уявно проводять січну площину (на рис. 5.8, а- площина П);

2) в уяві відкидають частину предмета Б, що знаходиться між спостерігачем і січною площиною (рис. 5.8, б);

3) проекціюють частину предмета А, що залишилася, на відповідну площину проекцій і зображують її на місці одного з основних виглядів або на вільному полі креслення (рис. 5.8, в);

4) оформляють розріз згідно з правилами.

Залежно від положення січної площини розрізи бувають горизонтальні, вертикальні та похилі.

Горизонтальний - це розріз, виконаний січними площинами, паралельними горизонтальній площині проекцій (рис. 5.9).

Вертикальний розріз виконується січними площинами, перпендикулярними до горизонтальної площини проекцій (див. розрізи на місці головного вигляду на рис. 5.7, 5.8; розрізи А-Аі Б-Б на рис. 5.10; розрізи А-А, В-В і Г-Гна рис. 5.11).

Похилим є розріз, виконаний січною площиною, яка утворює з горизонтальною площиною проекцій кут, що відрізняється від прямого (розрізи А-Аі В-Вна рис. 5.12).

До вертикальних розрізів наложать ще два:

фронтальний - січна площина паралельна фронтальній площині проекцій (див. рис. 5.8; розріз А

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать