Технологічні методи підвищення продуктивності та зниження собівартості виробів

Технологічні методи підвищення продуктивності та зниження собівартості виробів

1. Збільшення кількості виробів, що виготовляються в одиницю часу

Найсуттєвіше впливає на зниження собівартості машини кількість машин даної моделі, що належить виготовленню. Чим краще в конструкції машини відображено сучасні досягнення, тенденції та перспективи розвитку науки і техніки, тим вищі її техніко-економічні показники, тим за інших рівних умов менше буде її моральне зношування, тим довше у часі, а отже, і в кількості, така машина буде виготовлятись без змін.

Зі збільшенням кількості машин, що випускаються, змінюється собівартість машини внаслідок зменшення частки затрат живої праці і збільшення частки затрат уречевленої праці при одночасному зниженні їх суми. Пояснюється це тим, що зі збільшенням кількості машин, що належать виготовленню, зростає можливість використання більш дорогого, але й більш продуктивного обладнання, інструмента та іншого технологічного оснащення, що сприяє скороченню трудомісткості виготовлення машини.

З викладеного виходить, що одним з основних заходів, що сприяють зниженню собівартості машини при відомій в них потребі, є будь-яке збільшення кількості машин, їх складальних одиниць і деталей, що належать виготовленню за незмінними кресленнями. Заходами для цього служать:

· розробка конструкції машини з максимальним врахуванням досягнень і перспектив розвитку науки і техніки і внаслідок цього створення машини з найменшим моральним зношуванням;

· широка уніфікація машин на основі конструктивної спадковості, тобто використання в різних машинах одних і тих же складальних одиниць і деталей;

· нормалізація та обмеження номенклатури застосовуваних в конструкції машини отворів, різей, діаметрів валів, шліців тощо.

2. Скорочення витрат на матеріал

собівартість конструювання витрата заробітний

Основними шляхами скорочення витрат на матеріали, що витрачається на виготовлення машини, є: скорочення маси матеріалів, що витрачаються на виготовлення однієї машини; використання, за можливістю, більш дешевих матеріалів; одержання відходів матеріалів в найбільш цінному вигляді з метою подальшого використання їх для виготовлення інших деталей.

Скорочення маси матеріалів, що витрачаються на виготовлення однієї машини, залежать в першу чергу від того, наскільки раціонально розроблена конструкція машини. Недостатнє знання властивостей матеріалу, недостатньо стабільна якість матеріалів і наближені методи розрахунку призводять у кінцевому рахунку до значних величин запасу міцності, тобто до зайвих витрат матеріалів.

Скорочення різного роду відходів і втрат матеріалів є одним з основних технологічних і організаційних заходів, що сприяють скороченню витрат на матеріали. Значна кількість відходів і втрат має місце на машинобудівних підприємствах при одержанні заготовок деталей. До такого роду відходів і втрат відноситься угар матеріалів при плавленні, виплески, скрап, залишки у плавильних агрегатах, окалина при нагріванні, відходи у вигляді заусениць, обрізки, облой, брак заготовок тощо.

При механічній обробці частина матеріалу перетворюється в стружку, обрізки при розкроюванні деталей з листового матеріалу, обрізки, що виникають через некратність довжини деталі довжині куска вихідного матеріалу при пруткових заготовках у вигляді кусків, необхідних для закріплення деталей при обробці на виготовлення пробних деталей при настроюванні технологічної системи.

Скорочення втрат і відходів економить не тільки матеріали, дозволяючи збільшити випуск виробів, але й непродуктивні витрати обох видів праці як на даній, так і на всіх попередніх стадіях виробництва.

Для висновку про раціональність використання матеріалів звичайно служить коефіцієнт використання матеріалу К_вм , який представляє собою відношення маси матеріалу готового виробу G_д до маси матеріалуG_p , витраченого на його виготовлення:

К_вм =G_д /G_p .

Втрати матеріалів скорочуються зі зменшенням числа стадій, які проходять продукти природи до його перетворення в готовий придатний виріб. В машинобудуванні ця тенденція зводиться до безпосереднього одержання придатного виробу з напівфабрикату чи до скорочення до мінімуму кількості операцій, які повинен пройти напівфабрикат до його перетворення в готовий виріб.

Ретельне виявлення службового призначення кожної деталі в машині і чітке формулювання всіх умов, в яких повинна працювати та чи інша деталь, дають можливість використовувати для її виготовлення більш дешеві матеріали без зниження якості машини. Прикладом може бути заміна сталевих шпинделів, в ряді верстатів, литими чавунними, заміна ряду сталевих деталей (наприклад, важелів, вилок тощо) деталями з кувального чи модифікованого чавуну тощо.

В багатьох випадках економія металу отримується при переведенні ряду деталей на виготовлення з різного роду замінників-деревопластики, пластмаси тощо.

Відходи, що отримуються при обробці деталей з різних матеріалів, можуть мати різну вартість, яка залежить від тієї чи іншої можливості їх подальшого використання. Дійсно, якщо при обробці відходи, наприклад, металу, перетворюються в стружку, обрізки, заусениці і тому подібне, то вартість відходів стає значно нижчою у порівнянні з початковою вартістю матеріалу. Якщо відходи можуть бути використані для одержання повноцінних заготовок для виготов