Випробування гум до дії високих температур

ЗМІСТ

Вступ

Випробування гум до дії високих температур

1.Визначення теплостійкості гум

2.Випробування гум на стійкість до старіння

Література

Вступ

Тема реферату з дисципліни «Контроль якості полімерних матеріалів» «Випробування гум до дії високих температур»

Дисципліна «Контроль якості полімерних матеріалів» дає знання про те, якими методами оцінюють якість матеріалів, з яких виготовляють полімерні вироби. Властивості полімерних матеріалів визначають і якість виробів і терміни їх експлуатації. Дисципліна знайомить з методами контролю якості пластмас і еластомерів, принципами і суттю цих методів, особливостями контролю того чи іншого матеріалу, а також з розрахунками кількісних показників якості.

Матеріал дисципліни базується на вивченні хімії і фізики полімерів, прикладної механіки.

Випробування гум до дії високих температур

1.Визначення теплостійкості гум

Теплостійкість або стійкість до дії високих температур є важливою властивістю гуми, яка визначає умови її застосування. Резина має низьку теплопровідність, і за високих температур в ній можуть відбуватись глибокі структурні зміни, які поділяють на оборотні та необоротні. Оборотні зміни викликає кристалізація та плавлення кристалів, а необоротні – хімічна течія гум за високих температур. При цьому фізико-механічні показники гум відрізняються від показників, які добуто за звичайних умов.

Ступінь зміни показника залежить від природи каучуку, властивостей інгредієнтів, ступеню вулканізації. В переважній більшості підвищення температури веде до падіння міцності, твердості, зносостійкості. Для оцінки залежності механічних властивостей гуми від температури зразки швидко доводять до температури випробування та визначають той чи інший фізико-механічний показник. Їх порівнюють з аналогічними показниками, що одержані за таких же випробувань за температури 23±2 єС.

Коефіцієнт теплостійкості за заданої певної температури розраховують як відношення показників:

,

де П1 – значення фізико-механічного показника за кімнатної температури;

П2 – значення цього ж показника за заданої підвищеної температури.

Теплостійкість визначається на приладах, що стандартизовані для певного виду випробувань. Такі прилади поміщують в термостат. Головними видами випробування є визначення міцнісних та еластичних властивостей гуми за заданої температури на розривних машинах. Термокамерою звичайно є повітряна термошафа з зовнішнім обігрівом значної довжини. В випадку відсутності розривної машини з термокамерою дозволяється проводити випробування на зразках, які попередньо прогріваються в окремій термошафі біля розривної машини.

Зразками для визначення теплостійкості є двобічні лопатки. Гуму одного й того ж шифру та однакової рецептури випробують з двох температур – кімнатної та заданої. За кожної температури випробують не менш 5 зразків. По результатам випробування розраховують середні значення, відбраковуючи показники по допустимому відхиленню. Розраховують таким чином умовну міцність за розтягу fр, напруження за заданого подовження fе, відносне подовження ер та залишкове подовження И.

Коефіцієнт теплостійкості гуми, наприклад, за умовною міцністю, розраховують за формулою:

,

де fр1 та fр2 – значення показників умовної міцності за розтягу за кімнатної та заданої температур відповідно.

Коефіцієнт Кт може змінюватись від 0 до 1. Значення цього коефіцієнта тим більше, чим більша теплостійкість гуми. Якщо він дорівнює 1, то гума не змінює свою міцність за заданої підвищеної температури. Таким же чином можна розрахувати коефіцієнт теплостійкості, використовуючи будь-який інший фізико-механічний показник. Одержані результати порівнюють з нормами на дану гуму.

2.Випробування гум на стійкість до старіння

Гумові вироби протягом зберігання та експлуатації можуть піддаватись дії різних факторів: тепла, світла, іонізуючого випромінювання, агресивних середовищ, ультразвука, електричних розрядів тощо. Під впливом цих факторів самодовільно та незворотно змінюється склад і структура матеріалу, що приводить до зміни його фізико-механічних показників: міцності, еластичності, твердості, теплостійкості, морозостійкості та ін. Зовні ці зміни виявляються в появі липкості, підвищенні твердості, утворенні и тріщин, зміні кольору тощо.

Процес незворотної зміни властивостей гум, що викликаний, дією різних немеханічних факторів в сукупності або окремо, називається старінням.

Як правило, на практиці старіння відбувається за одночасної дії кількох факторів (світла, тепла, електричних розрядів та ін.). Однак для полегшення дослідження процеси старіння звичайно поділяють згідно з одним фактором на теплове, світлове, озонне, корозійне, радіаційне та ін.

Теплове старіння.

При підвищеній температурі під дією тепла валентні зв’язки структурної сітки гуми слабнуть та можуть розірватись. Інтенсивність цього явища залежить головним чином від типу поперекових зв’язків тримірної сітки, тобто від хімічної природи вулканізуючих агентів і способу вулканізацій та від природи молекулярних ланцюгів, а остаточно, від типу каучуку.

В результаті розриву валентних зв’язків утворюються вільні макрорадикали, які можуть спричинити або подальший розпад просторової структури гуми - процес деструкції, або збільшення «густини» просторової сітки - процес структурування. Звичайно дест

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать