Загальні положення проектування

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЕКТУВАННЯ

На сучасному етапі до будь-яких дослідницьких і проектно-конструкторських робіт застосовують системний підхід. Поняття системного підходу, як і системи, є одним із найскладніших у науці. Єдиного досить повного однозначного визначення цих понять немає. Крім того, в ряді галузей знань побутує спрощене і навіть помилкове трактування понять системи і системного підходу.

Система — упорядкована сукупність об'єктів ( елементів системи) і вся багатоманітність зовнішніх і внутрісистемних зв'язків, що визначають діяльність і розвиток розглядуваної системи. Упорядкованість системи зумовлює, крім інших якостей, наявність ієрархічних градацій, що здійснюються згідно з найрізноманітнішими критеріями. Тому довільну систему описують на підставі як вищого, так і нижчого ієрархічних рівнів. Чим вищий рівень ієрархії, тим детальнішим і конкретнішим стає зміст системи, чим нижчий-тим чіткіші загальні цілі системи.

Системний підхід, як один із часткових методів діалектичної теорії пізнання, визначає необхідність розгляду будь-якого об'єкта (виробу,процесу чи явища) у взаємозв'язку з іншими об'єктами як розглядуваного, так і сусідніх ієрархічних рівнів. Природно, що обмеженість можливостей дослідника чи проектувальника призводить до спрощеного пізнання - об'єкт пізнання розглядається спільно з найістотнішими для розв'язуваного завдання взаємозв'язками.

Дуже важливий і відповідальний етап будь-якого дослідження - визначення міри істотності того чи іншого взаємозв'язку. Вирішити це питання не можна без чіткого формулювання мети дослідження, що здійснюється, або мети функціонування проектованого об'єкта.

У сучасному мистецтвознавстві та дизайні прийнято розглядати проектування як гармонійне структурування предметного й процесуального аспектів системи людина-предмет-середовище, а також програм організації цих систем. Такий підхід незалежно від визначень проектування потребує його розгляду в рамках складнішої системи ( системи вищого ієрархічного рівня) - діяльності людини або сукупності людей. Розглянемо це положення на прикладі.

Дизайнер, розробляючи стілець, не може виходити лише з почуття "прекрасного", "гармонії форми й кольору". Більше того, формотворення він не може розпочати без аналізу всіх тих функцій, які конкретна діяльність людини в організованому, вже існуючому просторі покладає на цей вибір. Не можна не враховувати й того, як прийняте ним рішення відіб'ється на ефективності діяльності людини, на її естетико-емоційному настрої, як воно вплине на здоров'я. Важливий аспект сприйняття тим чи іншим індивідуумом запроектованого виробу. Крім того, використання форм стільця, що не відповідають ергономічним вимогам, може призвести до підвищеної втомлюваності. А у виробничому середовищі підвищена втомлюваність-це не лише зниження рівня продуктивності праці, але й збільшення ймовірності виконання помилкових дій, ціна наслідків яких в умовах науково-технічного прогресу може бути надзвичайно високою.

Системний підхід передбачає обов'язковий аналіз структури системи. Структура - це сукупність елементів системи й способів їх об'єднання. Структурні властивості системи визначаються характером і сталістю відношень між її елементами. За характером відношень вирізняють ієрархічні, багатозв'язкові та змішані структури. Поняття "структура" включає також конфігурацію системи - просторове розташування елементів, геометричні властивості. Розрізняють крапкову, лінійну, площинну, об'ємну змішану конфігурації.

Елемент системи-це, як правило, частина системи, неподільна з точки зору прийнятого аспекту дослідження. Це може бути людина, соціальна група чи матеріально-просторова одиниця. Особливість сучасного проектування меблів, організації предметно просторового-середовища – це відхід від традиційних форм,а також використання останніх досягнень науки і техніки. Організація ППС, як і будь-який технологічний процес, стає об'єктом складного інженерного проектування.

В умовах сучасного масового виробництва й споживання неможливо досягти єдності та цілісності середовища, обмеживши інтереси замкненим світом фізичних об'єктів. будинків, меблів, залишивши при цьому поза увагою реальний людський, суспільний зміст предметного оточення. Навряд чи розумно виділяти в ППС живі й неживі складові й трактувати запити й потреби людей як щось окреме відносно матеріальних умов життя. Виходячи з вимог системного аналізу, неприпустиме штучне розчленування єдиного соціального цілого на світ предметів, силоміць вичленених із людського життя, і світ людей, позбавлених реального предметного оточення. Середовище невіддільне від людини. Саме через людський фактор, якщо його розуміти не технократично, а гуманістично, можна піднестися до осягнення взаємозумовленої єдності й цілісності ППС.

Таким чином, об'єкт проектування повинен обов'язково розглядатися як елемент складної системи діяльності людини в рамках ППС з урахуванням її просторово-часових властивостей.. Відповідно до схеми окремий дизайнер або колектив створюють сукупність матеріалізованих рішень по об'єкту, на які людина безпосередньо впливає своєю діяльністю. Одночасно проектований об'єкт впливає як на психофізичний стан людини,так і на наслідки, в тому числі й на ефективність її діяльності. Однак виходячи з аналізу наявних моделей діяльності, необхідно враховувати, що безпосередні енергетичні перетворення, здійсн