Контакти фракийцив и скифив

Реферат :

«КОНТАКТИ ФРАКІЙЦІВ І СКІФІВ»

План:

Вступ. ............................................................................................... 3

Контакти фракійців і скіфів. ............................................................. 3

Висновки. ............................................................................................ 8

Список літератури. ......................................................................... 9

Вступ

В археології, як і в інших науках, є багато складних, спірних та невирішених питань. Деякі з них вирішуються імперичним шляхом — аналізуються дані, накопичені за допомогою археологічних досліджень, деякі — методом припущень, порівнянь або екстраполяції, а деякі так і залишаються лише теоріями зі знаками питання. До складних питань належить дослідження перефирійних та контактних зон різних археологічних культур чи етносів — контакти, впливи, історія, взаємовідносини, причини та наслідки їх сусідства.

Одною з таких контактних зон було Північно-Західне Причорномор’я в другій половині І тис. до н. е., де мали місце контакти фракійського та скіфського населення. Саме процеси і прояви цих контактів буде прослідковано.

КОНТАКТИ ФРАКІЙЦІВ І СКІФІВ

Про сусідство і контакти цих двох культур ми знаходимо згадування в античних авторів, які дослідники використовували для підкріплення або спростування тих чи інших положень, існує ряд писемних свідчень про політичні і шлюбні угоди між обома народами (Мелюкова 1969), особливо після утворення Одриського царства та перемоги скіфів над Дарієм. Початок археологічного розгляду проблеми фрако-скіфських контактів відноситься до першого десятиліття ХХ ст. і пов’язані з ім’ям румунського археолога В. Пирвана. Подальші дослідження проводили І.К. Свєшніков, Г.І. Смірнова, А.І. Мєлюкова, А. Вулпе, М.А. Артамонов, В.Л. Лапушнян, С.І. Андрух, Є.Ф. Редіна, В.Д. Рибалова, Г.Б. Федоров, Л.Л. Полєвой, С.А. Скорий та ін.

А.І. Мелюкова вважала, що важливим питанням відносин скіфів та фракійців було встановлення кордону між ними. Таким вона вбачала територію між нижніми течіями рр. Дністра та Прута, відмічаючи як фракійські поселення північніше р. Дунаю, так і скіфські мечі в похованнях на його берегах для VI—V ст. до н. е. (Мелюкова 1969, С. 75—80; Мелюкова 1979, С. 235—236), що збігається з трактуванням західного кордону «скіфського квадрату» Геродота. Цей кордон мав залишатися сталим аж до ІІІ—ІІ ст. до н. е., свідченням чого, на думку Т.Д. Златковської, є гетські городища Прутсько-Дністровського міжріччя та скіфські курганні поховання на лівобережжі Нижнього Подністров’я (Мелюкова 1984, С. 230). Також Псевдо-Скімн, цитуючи Деметрія Каллатійського (рубіж ІІІ—ІІ ст. до н. е.), пише, що всю область навколо Том займали скіфи, що межували біля Діонісіополя з кробізами, а вже південніше р. Батови (р. Зірас за Плінієм) проживали лише фракійці.

Є різні торчки погляду на час встановлення скіфського протекторату у Добруджі: або початок V ст. до н. е. — одразу після розгрому Дарія (А. Фол, Б.Н. Граков), або середина IV ст. до н. е. (П.Й. Каришковський, М.І. Ростовцев, Т.В. Блаватська), про що красномовно свідчать свідоцтва давніх авторів (Помпея Трога, Фронтіна, Страбона, Лукіна Самосатського та ін.) про завойовницьку політику скіфів та зіткнення Атея з Філіпом Македонським на означеній території (Мелюкова 1979, С. 239—241).

Писемні джерела зафіксували три етапи проникнення скіфів в Добруджу: похід до Херсонеса Фракійського (Геродот); сутички Атея з Філіпом Македонським (Юстин, Поліен, Фронтін); Страбон — не дає нам датування проникнення скіфів в Добруджу, лише вказуючи на перебіг цього процесу: «...фракійці поступалися землею частково заставлені силою, частково внаслідок поганої якості ґрунту...» (Страбон VII, 4, 5 ). На думку деяких вчених, ці три етапи можна прив’язати як до згаданих вище дат, так і до археологічних реалій. Так, Т.В. Блаватська перший етап датує VI—V ст. до н. е., пов’язуючи із рейдом скіфів за персами, та утримання Добруджи носило короткочасний характер. Послаблення впливу скіфів А.І. Мелюкова відносить до поширення володінь Одриського царства аж до Дунаю (Мелюкова 1979, С. 239). Археологіними реаліями є скіфські курганні поховання, датовані саме цим часом.

Другий етап пов’язаний подіями середини IV ст. до н. е. — зіткнення фракійців, а згодом і скіфів з македонцями. Поліен, Фронтін та Юстин, описуючи перемогу Філіпа, вказують на велику здобич, яку македонці зібрали зі скіфів і фракійців (можливих союзників). Аполоній Родоський і Страбон перші пишуть про тісні контакти, а саме — змішання скіфських та фракійських племен в ІІІ ст. до н. е. (Андрух 1994, С. 147), про що можуть свідчити знахідки предметів обох культур на тих чи інших пам’ятках, а також їх співіснування на античних хорах. Крім того, в IV ст. до н. е. на території Балкно-Дунайського регіону мають широке поширення прикраси виконані у звіриному стилі, кінська збрую, предмети скіфського озброєння, з’являється деяка схожість поховального обряду в могилах фракійської та скіфської знаті. С.І. Андрух, спираючись на праці Каришковського, Мачинського, Поліна та ін., датує цей процес ІІІ ст. до н. е., пов’язуючи його з послабленням Малої Скіфії на Нижньому Дніпрі і Криму (Андрух 1994, С. 145). Занепад впливу степняків засвідчує Діодор при згадці перемоги Лісімаха над ними і витиснення їх «за межі» (вит

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать