Початок Другої світової війни

РЕФЕРАТ

на тему:

Початок

Другої світової війни

15 серпня 1939 р., коли війська вермахту зосереджувалися на кордонах Польщі, Німеччина передала радянській стороні конкретні пропозиції щодо поділу сфер впливу в Європі. Кремль запропонував зустрічні умови поліпшення двосторонніх відносин, а 19 серпня Берлін повідомив про свою згоду “врахувати все, чого забажає СРСР”, і ще раз підтвердив рішучість негайно укласти політичний договір з Москвою.

У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. після кількагодинних переговорів міністрів закордонних справ СРСР Молотова і Німеччини Ріббентропа в присутності Сталіна був підписаний договір, який увійшов в історію як “пакт Молотова—Ріббентропа”. Він передбачав не тільки зобов’язання обох сторін утримуватися від агресивних дій і будь-якого нападу один стосовно одного, а й як невід’ємну частину містив таємний протокол, який обумовлював територіальний устрій майбутньої Європи. Окреме положення стосувалося західноукраїнських земель: “У разі територіально-політичного перевлаштування областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер та інтересів Німеччини і СРСР буде проходити по лінії рік Нареву, Вісли і Сяну”. Отже, основна частина Західної України і Західної Білорусії, а також Прибалтійські держави — Латвія та Естонія відходили до Радянського Союзу. Тоді ж було домовлено про включення Бессарабії до СРСР.

Фактично це була змова керівників двох тоталітарних держав про поділ сфер впливу в Європі та світі, яка започаткувала другу світову війну. Восени 1939 р. всесвітньовідомий німецький письменник Генріх Манн занотував у своєму щоденнику: “Сталін — той самий Гітлер… Вони знайшли один одного, щоб виступити проти цивілізованого світу. Нарешті вдвох”.

1 вересня 1939 р. підрозділи вермахту напали на Польщу. Незважаючи на впертий опір польських військ, до яких було мобілізовано й 150 тис. українців, німецькі дивізії швидко просувалися на схід. До 15 вересня вони взяли Люблін, підійшли до Брес­та, зайняли Володимир-Волинський і Дрогобич.

Союзники Польщі — Велика Британія та Франція, кинули її напризволяще. 1 вересня Варшаву залишив президент І.Мосьціцький, 5 — уряд, а в ніч на 7 — головнокомандувач маршал Е.Ридз-Смігли. Польське керівництво розпочало переговори з Францією про надання притулку для уряду.

Поява німецьких дивізій біля обумовленої таємним протоколом демаркаційної лінії активізувала дії радянського керівництва. Спочатку воно зайняло очікувальну позицію, спостерігаючи за ситуацією на німецько-польському фронті. Це дратувало Гітлера і тому він знову вирішив використати українську карту. Щоб прискорити військовий виступ Радянського Союзу і тим самим засвідчити спільність дій двох тоталітарних держав проти Польщі, Берлін шантажував Москву тим, що на окупованих землях Західної України буде створена українська держава. Тому 14 вересня радянський уряд сповістив німецьке керівництво про готовність Червоної армії до початку бойових дій.

Тоді ж 1939 р. нарком оборони СРСР Ворошилов підписав наказ про початок військових дій проти Польщі 17 вересня. Коли радянські частини наблизилися до Коломиї, президент і уряд Польщі, які тут знаходилися, перейшли румунський кордон.

17 вересня радянські війська вступили в Тернопіль, Збараж, Рівне. 18 верес­ня — в Луцьк, Станіслав, Галич, а 19 наблизились до Львова, де польський гарнізон тиждень оборонявся від наступу частин вермахту. 22 вересня після переговорів польської і радянської делегацій захисники Львова склали зброю. До кінця вересня Червона армія вийшла на Сян і, форсувавши Західний Буг, наблизилася до Любліна. Тут її застала звістка про підписання 28 вересня між СРСР і Німеччиною договору про дружбу і кордони, який викреслив Польську державу з карти Європи. За цим договором до складу СРСР відійшла і більшість територій Західної України (окрім Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини), натомість, на пропозицію Сталіна, весь терен від Вісли до Бугу передавався Німеччині. Військові частини обох сторін, які в окремих місцях перейшли обумовлену лінію розмежування, одержали наказ відійти, що і було виконано. Кордони СРСР посунулися на захід на 250–350 км.

Радянський уряд аргументував збройний виступ проти Польщі в союзі з Німеч­чиною намаганням “взяти під захист населення Західної України і Західної Білорусії”, хоча насправді йшлося зовсім про інше, а саме про реалізацію серпневих домовленостей щодо поділу сфер впливу між Радянським Союзом і Німеччиною.

Вступ Червоної армії в Західну Україну викликав неоднозначну реакцію місцевого населення — від повного неприйняття до палкої підтримки. Відразу почалася масова втеча на Захід польських офіцерів, вищих державних службовців, функціонерів політичних партій та ін. І хоч були серед них ті, хто виїжджав з єдиною метою з’єднатися з рідними, хто не бажав стати жертвою воєнного конфлікту, більшість з них штовхала за кордон ненависть до Радянського Союзу й усвідомлення загрози можливих репресій. Проте основна частина інтелігенції залишилась і зайняла загалом вичікувальну позицію, сподіваючись на мирне співжиття з новою владою. 24 вересня 1939 р. про готовність співпрацювати за умов збереження основних осередків культурного та економічного життя українців заявила на зустрічах з офіційними військовими і цивільними представниками СРСР делегація галицьких політиків на чолі з Костем Левицьким.

Хоча восени 1939 р. Німеччина і Радянський Союз підписали низку угод про дружбу і ненап