Кирило-Мефодіївське товариство

Кирило-Мефодіївське товариство

вступ

З березня 1847 р. студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про тає мне товариство, існування якого він, ніби, випадково дізнався. Поліція одразу ж заарештувала провідних член ів цієї групи й доставила їх у Петербург. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування товариства св. Кирила та Мефоді я в Київі. Це була перша у Новій істроіїї України сугубо українська ідеологічна організація.

Основна частина

Незабаром стало очевидним, що побоювання властей відносно наявності ш ирокого підпільного руху були перебільшеними.Товариство складалося всього з десятка активн их членів та кількох десятків співчуваючих. Це були молоді українські інтелегенти. 30-річний історик Микола Костомаров незадовго до свого арешту отримав кафедру у Київському університеті. 22-річний Василь Білозерський у дні створення товариства, за спогадами Костомарова, жив у Київі “по окончании курса в университете… в надежде найти себе служебное место”, яке й знайшол у Полтаві, де до арешту викладав у кадетському корпусі. Микола Гулак перебував на службі в канцелярії київського генерал-губернатора на посаді перекладача археографічной комісії. Хоч два інших інтелігенти — викладач гімназії та письменник Пан телеймон Куліш і вже добре знан ий поет Тарас Шевчен ко — підтримували з товариством не дуже стійкі зв'язки, їх також заарештували.

У 1846 році “заговорщики” створили братство ім. Кирила та Мефодія, члени якого сповідували гуманістичну ідеологію, що базувалась на ідеях християнства – любові до ближнього, щирого прощення людських помилок. Соціальний склад братсва – різночинці, дворяни. Товариство було не лише малочисельним, а й обмеженим у своїй діяльн ості. Протягом приблизн о 14 місяців його і снування “браття” збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії (під час одніє ї з них якраз і був присутній донощик Петров) та підготували ряд положень своє ї програми.

Серед цих положень особливої уваги заслуговує написаний Костомаровим “Закон Божий (Книга Буття україн ського народу)”. Написаний в дусі романтизму та ідеалізму того часу, пройнятий шануванням християнських цінностей і панслов'янськими елементами, цей твір, що зазнав сильного впливу польських моделей, закликав до перебудови суспільства на засадах справедливості, рівності, свободи, братерства. Серед пропонованих у ньому конкретних заходів були скасування кріпацтва, ліквідація юридичних відмінностей між станами, доступність освіти для мас. Націон альне питання, що з усією очевидністю привернуло найбільшу увагу товариства, ставилося на широкий контекст панславізму: “Всі слов'янські народи мають право вільно розвивати свої культури і, що важливіше, вони повинні утворити слов'ян ську федераці ю з демократичними інститутами, аналогічними тим, що є у Сполучених Штатах”. Столицею федерації мав стати Київ.

На думку кирило-мефодіївців, сучасне їм українське суспільство, найбільш пригнічене і найбільш егалітарне серед усіх слов’янських суспільств, водночас є й “найрівноправнішим”, оскільки не має своєї особистої знаті.Ось чому у програмі Кирило-Мефодіївського товариства провідна роль відводилася Україні: саме вона мала очолити рух усіх слов’янських народів до майбутньої рівноправої федерації.

Подібне до Христового, воскресіння ціє ї країни описувалося у псевдобіблійному стилі: “І зруйнували Україну. Але то лише здавалося... бо голос Україн и не змовк. Встане Україна з своє ї домовини і закличе братів-слов'ян; почувши її заклик, повстануть всі слов'яни... і стане Україна самостійною республікою у слов'янському союзі. Тоді всі народи вказуватимуть туди, де на карті розміщена Україна, і казатимуть: “Дивіться, відкинутий будівельн иками камінь став наріжним каменем”. Таке мессіанське бачення майбутнього України у рамках федерації хоч і спиралося на надмі рн о ідеалізовану картину її минулого, але виключало ідею її повної незалежності. Переважна більшість членів товариства, за винятком Шевченка й ще кількох, сумнівалися у здатн ості своїх “м'яких” і “поетичних” співвітчизників існувати н езалежн о.

Погоджуючися щодо загальн их засад, учасники групи, однак, розходилися в питанні про те, що вважати першочерговим і найголовнішим; у питаннях досягнення політичної мети погляди членів товариства розбігалися. Представники помірковано-ліберального крила, яке представляли М.Костомаров, В.Білозерський виступали за реформи. Першоочерговим для них були є дність і братство слов'ян. Т.Г.Шевчен ко за поглядами належав до радикального крила братства, тому що в своїх поезіях він щиро співчував пригнобленим народним масам, виправдовував жорстокість народних рухів і закликав народ до сокири, палко вимагав соціальн ого й національного звільнення україн ців, н аголошував на важливості розвитку україн ської культури. Більшість висловлювалася за еволюційні методи, сподіваючись, що загальна освіта, пропаганда й “моральн ий приклад”, який вони подаватимуть властям, — це найдійовіші засоби досягнення поставлен ої мети. На відмін у від н их Шевченко і Гулак представляли думку меншості, згідно з якою лише шляхом революції можна здійснити бажані змін и.

Втім ці розходження не слід перебільшувати. Членів товариства безсумн івно об'є днували спільн і цінн ості та ідеали й, що найхарактерніше, бажанн я покращити соціально-економічну, культурну й політичну долю України.

Ві

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать