Входження Бессарабії і північної Буковини до УССР

2 серпня 1940 року 7 сесія верховної ради СРСР прийняла закон про включення північної Буковини й південної Бессарабії до складу Хотинського й Ізмаїльського повітів УРСР.

Для того, щоб зрозуміти цю подію, треба розглянути ряд історичних подій. В античності територія Бессарабії була прикордонно. між дакофракійськими племенами й кочівниками українських степів. В VI столітті до н.е. у нинішнього міста Белград- Дністровський виникла грецька колонія Тиру.

В 1006 році Римський імператор Траян скорив її й включив до складу новоствореної провінції Дакія, вибудував Трояновий Вал частково збережений і до наших днів. В III столітті сюди прийшли готи, наприкінці V століття авари, потім болгари й наприкінці першого тисячоліття слов'янські племена уличій і тиверців.

Після розпаду Київської держави територія підкорялася Галицькому князівству. Наприкінці XIII століття були засновано перші колонії генуезців у низов'ї Дністра. У середині 14 століття Бессарабія увійшла до складу Молдавського князівства. Тоді ж ця територія спустошена татарською навалою заселяється молдавськими племенами.

В 1503 році Туреччина завойовує південну Бессарабію, а потім і її північ. Будує укріплення Акерман, Бендери й Ізмаїл, а на півночі зміцнює Хотинську міцність, і садить туди турецького пашу. З 1711-1812 роки в результаті російсько-турецьких воєн Молдавське князівство й Бессарабія були остаточно за Бухарестським договором 1812 приєднані до Російської імперії.

За переписом 1897 року в Бессарабській губернією проживало 1 933 436 жителів, з них 47, 6% були молдаванами, 19,6% українцями, 11,8% євреями, 8% росіянами, 5,3% болгарами, 3,2% німцями й 2,9% гагаузами. При цьому болгари, молдавани, німці, гагаузи жили в основному в селах. Також щільність населення молдаван різко зменшувалася із заходу на схід. У містах переважно жили 37,2% євреїв, 24,4% росіян, 15,8% українців й 14,2% молдаван. При цьому росіяни й українці відігравали провідну роль у сферах, пов'язаних з діяльністю державних адміністрацій. Євреї -- у сфері торгівлі й фінансів.

Це стало передумовою найбільшого єврейського погрому в історії Російської імперії, який відбувся 6-7 квітня 1903. У результаті Лютневої революції в грудні 1917 року під видом виконання наказу командуючого румунським фронтом царського генерала Щербачева про охорону складів, доріг і відновлення порядку, румунські війська вступили в Бессарабію. Просування румунських військ у Бессарабію зустріло тверду збройну відсіч із боку населення, й тільки 26 січня 1918 року був зайнятий Кишенев, а потім і інші міста.

27 березня 1918 року більшістю голосів національна рада проголосувала за відновлення Бессарабії з Румунією, а на засіданні 25-26 листопада 1918 року при відсутності кворуму, 36 голосами було ухвалене рішення про безумовне приєднання Бессарабії до Румунії, що зустріло різкий протест із боку уряду Радянської Росії.

Антанті запропонували посередництво в переговорах між Румунією й Росією, у результаті в лютому 1919 року був підписаний договір про ліквідацію румунського конфлікту, а 5-9 березня угода про вивід румунських військ з території Бессарабії, згідно з яким зобов'язувалося вивести війська у двомісячний термін. Однак, скориставшись складним становищем Радянської Росії, румунський уряд порушив угоду й анексував Бессарабію. Це викликало Хотинське, Бендерівське, Татар- Бунарске повстання проти влади Румунії. Окупаційний режим викликав втечу з Бессарабії в СРСР, країни західної Європи й Америку протягом 10років близько 12% усього населення.

28 жовтня 1920 року румунські влади в Парижі організували підписання Бессарабського протоколу. Протокол з однієї сторони підписала Румунія, а з іншого сторони Великобританія, Франція, Італія і Японія, по якій анексія румунами Бессарабії визнавалася законної.

РСФСР участі в конференції не ухвалювала, а румунські влади категорично відмовилися привести плебісцит у регіоні.

1 листопада 1920 року уряди УРСР і РСФСР заявили урядам Румунії, Італії, Великобританії й Франції категоричний протест. Вони підкреслили, що цей протокол не має ніякої міжнародної сили, тому що він прийнятий без їхньої участі. Надалі це знайшло підтвердження на численних міжнародних конференціях. Не дивлячись на це, Франція ратифікувала його 1924 року, а Італія в 27. Японія протокол взагалі на загал не ратифікувала. А тому він у силу так і не вступив. Оскільки Бессарабія була колишньої Російською губернією, на думку уряду СРСР, вона повинна була перебувати в її складі.

23 серпня 1939 року був підписаний пакт про ненапад з Німеччиною Молотова- Рібентропа, за яким Бессарабія попадала під Радянську сферу впливу. В 1939 році західна Україна рпиєднано до УРСР. Це дуже насторожило Румунський уряд. Тому в 1940 році, сподіваючись на Німецьку підтримку, Румунія погодилася передати в користування свої родовища нафти Полешти в обмін на політичний і військовий захист.

За це німці почали поставки трофейної польської зброї в Румунію. 8 лютого 1940 року Румунська влада звернулися до Німеччини щодо можливості агресії з боку СРСР, на що їм Ріббентроп заявив, що німців не цікавить становище Румунії й що він виключає будь-яку радянську агресію. Дійсно, в той час Німеччина вкрай не була зацікавлена у погіршенні відносин зі СРСР.

29 березня на сесії Верховної ради Молотов зробив гучну заяву, в якій він заявив, що в СРСР немає пакту нападу з Румунією, а питання про Бессарабію, захоплення якої Руму