Ремесла Прилуччини

Міністерство освіти та науки України

Ніжинський державний університет ім. М.В. Гоголя

Ремесла Прилуччини

План

1. Вступ.

2. Цехові ремесла Прилуччини.

3. Цеховий устрій.

4. Прилуцькі ярмарки.

5. Список використаної літератури.

Основну масу населення Прилуччини, як і всієї України, з давніх-давен становили селяни. Найважливішим заняттям селянства було хліборобство, скотарство, ремесла та промисли. В селах працювало багато ремісників. Селянські ремесла ґрунтувалися в основному на сировині, що вироблялася в їхньому господарстві. Найбільш було поширене теслярство, ковальство, кушнірство, кравецьке ремесло, ткацтво, гончарство, бондарство. На початку ХУІ ст. в Україні було відомо понад двісті ремісничих спеціальностей. Велика кількість ремісників об’єднувалися в цехи.

2. Перші ремісничі цехові організації в Прилуках виникли ще в 1633р. Саме тоді Я. Вишневецький видав „фундації" (привілеї) міським майстрам-ремісникам. В „листі” Вишневецького виданому на заснування „кравецького, шевського, кушнірського та ковальського цехів" читаємо: „Ведомо чиню тим моим листом, … иж я, хотячи в як наилучшом порядку места мои украинние имети, а именно цехи разные при давних обичаях зоставляю, также права и вольности надаю…. цехам совокупним з собою - кравецкому, швецкому, кушнерскому, ковальскому. …" В обов’язки членів цехів входило віддавати частину своїх прибутків на користь князя Вишневецького. Окрім того, ремісники повинні були забезпечувати оборону міста і замку. В 1636 році Вишневецький видав „лист різницькому цеху”.

На період Визвольної війни 1648 - 1654 рр. наше місто було значним ремісничо-торговим центром. За переписом 1666 року ремісниче населення складало 36% всієї кількості зареєстрованих міщан. Потрібно додати, що ремісничих дворів в місті було більше, оскільки ремеслом займались не тільки міщани, але й козаки. Так, у 1666 році в місті працювали чотири цехи. Найбільший з них був об’єднаний з кушнірів та кравців, в якому нараховувалось 49 дворів ремісників. В цеху шевців входило 37 дворів ремісників. В мірошницькому цеху нараховувалось 17 дворів ремісників, ковальський цех нараховував 17 дворів ремісників

На початку ХVІІІ ст. в Прилуках нараховувалось шість цехів: кравецький („портняжний”), ткацький, чобітарський („шевський”), бондарський, хлібопекарський ("калачницкий”) і цех м’ясників ("різницький”). В ревізійній книзі 1740 р. цехи в Прилуках вже не згадуються, а зазначаються лише „мастеровые люди”. Потрібно зазначити, що на 1786 рік цехове впорядкування у прилуцьких ремісників ще існувало. Про це ми дізнаємося з опису цехів від історика Шафонського. Ось, які дані він наводить:

І. Кравецький цех мав „ стяг напів-об’ярений блакитний. з зображенням ікон і зі знаками ремесла, тобто праска і ножиці. Цешка (цешка - умовна ознака для зборів, її передавали з рук в руки напередодні зборів (своєрідне повідомлення)) - мідна дощечка, на одному боці якої зображено ікону, на другому - ножиці, праска й наперсток, в який вкладена голка, і напис: цеху кравецького цешка 1770 року. ” ІІ. Шевський цех мав „стяг зелений грезетовий із зображенням ікон. Цешка - дерев’яна, шевська колодка, чорною фарбою до п’яти, а п’ята червоною фарбою пофарбована." ІІІ. Ткацький цех мав „ стяг зелений тафтяний з обох боків нашитий з зеленої камки хрест, під яким внизу півмісяць, догори рогам повернутий. Цешка - дерев‘яний човник." ІV. Ковальський цех мав" стяг об’яриний зелений, на якому з одного боку герб міста Прилуки, з другого в блакитному полі золота зірка і внизу золотий півмісяць. Під гербом позначені ковальські кліщі і молоток. Цешка - маленький мідний литий хрест." V. У різницькому цеху „ стяг камчатий світлокоричневого кольору, на ньому з одного боку два схрещені мечі, а між ними зверху невеликий хрест, золотом писаний; з другого боку - образ Іоана Предтечі, кругом вінцем обведений, і написано ім’я того цехмістра, при якому той стяг зроблений. Цешка - мідна маленька сокира з вирізаними хрестом та зіркою."

VІ. Калачницький цех мав „ жовтий камчатий стяг з написаним з обох боків хрестом, зірками і півмясяцем; внизу під хрестом - 1759 рік. Цешка - мідна дощечка, на якій прибито мідний хрест. ” Звичайно, в Прилуках існували ремісники інших спеціальностей, але вони не мали цехових організацій. В місті були гончарі, теслі, бондарі, цирульники, срібники або „ золотари” та інші. Зокрема, згадка про „ золотарей" неодноразово зустрічається в документах. Як правило, згадуються вони у зв’язку з обвинуваченням у виготовленні фальшивих монет.

Існував в Прилуках і цех музикантів, якому Лазар Горленко видав свій „ лист” у 1686р. „ Листи" цьому ж цеху в 17 ст. видавали також прилуцькі полковники Іван Стороженко (1687р.), Дмитро Горленко (1692р.). Цехові музиканти обслуговували всілякі міські церемонії та свята, різноманітні родинно - побутових торжества. Вони грали на скрипках, сопілках, цимбалах, басолях. В документальних джерелах востаннє згадується цех музик 1709 р. Можливо, що це об’єднання розпалось.

А який же був внутрішній устрій, звичаї та традиції ремісничих цехів? Цехові організації дбали про закупівлю сировини, виготовлення та збут продукції, відстоювали цехові привілеї. Повноправними членами цеху могли бути найбільш заможні ремісники-майстри („братчики”), підмайстри (" молодчики”) перебували в залежності від майстрів. Членами цеху