Античні держави Північного Причорномор'я та їх право

Зміст

Вступ

1. Античні держави Північного Причорномор'я

2.Державно-політичний устрій та право держав Північного Причерномор’я

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перші випадки відвідування Північного Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок І тис. до н.е. У першій половині - середині VI ст. до н.е. греки засновують Ольвію, наприкінці VI - Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкинітиду. Тоді ж у Південно-Західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо, воно існувало до останньої чверті V ст. до н.е., коли вихідці з Гераклеїи Понтійської заснували на його місці Херсонес. У другій половині VI ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекий, Тирітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепі. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння місцевості навколо цих міст, де з'являється багато поселень. Крім Херсонеса, більшість згаданих міст засновані вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Північного Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації VIII-VI ст. до н.е. Вона визначалася рядом причин, найголовніша з яких - відносне перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. "Зайві" люди змушені були шукати кращої долі в інших місцях, не так щільно заселених. Греки - засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі хліборобами, частково - торговцями, ремісниками й ін. На ранньому етапі свого буття на новій батьківщині вони займалися сільським господарством - сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, заводили худобу й т.п. Інші їхні заняття - ремесло, торгівля - були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер (хоча, звичайно, деякі колоністи покидали Грецію з інших причин, - наприклад, випробувавши поразки у військових і соціально-політичних конфліктах). Варто підкреслити: термін "колонізація" у цьому випадку треба розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне, оскільки там, де вони осідали - на морських і лиманних узбережжях - тоді ніхто не проживав. Новозасновані колонії не залежали від міст - метрополій, хоча й підтримували з ними добрі відносини, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення.

Колонії в основному ґрунтувалися, мабуть, упорядковано, коли ще в метрополії обирали або призначали керівника групи колоністів - ойкиста. На місці закладання нового міста розмежовувалися ділянки під будинки й сільськогосподарські території, приділялися місця для культових і суспільних потреб. Однак іноді колонізація могла мати й стихійний характер.

Переселенці освоювали, по суті, тільки нешироку (приблизно 5-10 км) смугу морського й лиманного узбережжя. Тому вони аж ніяк не могли ушкодити в чомусь кочівникам причорноморських степів. Виключення щодо цього представляють Херсонес, біля якого жили таври, і деякі міста Азіатського Боспору, поруч із якими жили племена синдів і меотів. Але будь-яких свідчень про сутички між колоністами й аборигенами ми не маємо.

1. Античні держави Північного Причорномор'я

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово, у цілому в напрямку із заходу на схід. VI ст. до н.е. взагалі було часом установи більшості північнопричорноморських держав. Кожна з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також з варварським оточенням, у їхньому розвитку простежується багато загального. Майже тисячолітня історія цих держав ділиться на два більших періоди й кілька етапів.

Перший період тривав від другої половини VII і приблизно до середини Й ст. до н.е. Він характеризувався тісними культурними й економічними зв'язками як з материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, які визначалися відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. У матеріальному й духовному житті колоністів абсолютно домінували еллінські традиції, завдяки чому цей період можна умовно назвати грецьким, або еллінським. Треба, проте, мати на увазі, саме в цей час створюється Боспорська держава, до складу якого ввійшли не тільки еллінські поліси, розташовані навколо Керченської затоки, а й племена згадуваних вище синдів і меотів. Це дає підставу вважати Боспор греко-варварською державою, правителі якого були, напевно, місцевого походження. Характерно: варваризація майже не відбилася на культурі й побуті населення боспорських міст і їхніх сільських округ. Взагалі кількість варварів серед жителів північнопричорноморських античних колоній була незначною.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина VII - початок V ст. до н.е.) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, починаються їхні активні контакти із грецькими містами Східного Середземномор'я, зокрема Іонії. Типової є землянковая житлова забудова більшості північнопричорноморських полісів, хоча вже в VI ст. до н.е. у найбільші з них будуються храми (Ольвія, Пантікапей), формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщалися адміністративні, суспільні будинки, магазина, культові площі, вівтарі й т.п.). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. Починаються в цілому мирні контакти грецьких переселенців з навколишніми племенами кочівників. Античні міст

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать