Володимир Винниченко – видатний діяч української Центральної Ради

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра українознавства

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з курсу історії України

на тему:

«Володимир Винниченко – видатний діяч української

Центральної Ради »

Харків, 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Володимир Винниченко. У пошуках призначення 2. Володимир Кирилович Винниченко – видатний політичний діяч, представник інтересів народу та України 3. Життя після революції

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Коли 16 липня 1880 р. в Єлисаветграді в сім¢ї Кирила Винниченка народився хлопчик, ніхто не знав, що йому на роду написано у всьому бути першим – першим письменником новітньої української прози, першим революціонером, першим прем’єр-міністром незалежної України.

З точки зору історії, Володимир Кирилович Винниченко є дуже цікавою особистістю, бо він жив у один із найскладніших періодів існування Української держави. Це були перші кроки до становлення незалежної країни, спроба проявити себе на міжнародній арені, доказати, що ми не малороси, а українці.

Відомий багатьом лише як літератор, Володимир Винниченко зробив дуже багато для того, щоб Україну помітили не лише як складову частину федеративної Росії. Майже всі документи того часу були складені Винниченком, його революційний настрій підняв багатьох на боротьбу за незалежну державу. Та у наш час мало хто знає, який величезний вклад зробив український політик для своєї держави. Саме тому темою свого індивідуального науково-дослідницького завдання я вибрала політичний шлях Володимира Винниченка. Тема є актуальною в наш час, бо навіть зараз Україну поділяють на Західну (європейську) і Східну (російську), а ми прагнемо доказати що ми – єдині, бо ми українці, бо ми єдиний незалежний народ.

Хоч у ході революції 1917 – 1920 рр. ми і не здобули те, чого прагнули, але це значною мірою прискорило становлення незалежної Української держави, і велика в цьому заслуга Володимира Кириловича Винниченка.

1. ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО. У ПОШУКАХ ПРИЗНАЧЕННЯ

Володимир Кирилович Винниченко народився 16 липня 1880 р. в Єлисаветграді у родині чабана. Навчався в Єлисаветградській гімназії. Склавши екстерном іспити, вступив на юридичний факультет Київського університету. Навчаючись в університеті, займався політичною діяльністю, вступив до Революційної української партії (РУП). Вів агітаційну роботу серед робітників Києва та селян Полтавської губернії, спрямовану проти царизму. За це в 1903 році був арештований, виключений з університету й ув’язнений в одиночній камері Лук’янівської в’язниці, звідки згодом утік. Далі – знову арешт і віддання в солдати до дисциплінарного батальйону.

Через деякий час нелегально емігрує, часто переходить кордон, переправляючи революційну літературу в Росію. Після чергового арешту В.Винниченку загрожує довічна каторга. Щоб уникнути цього, у 1906 р. знову втікає за кордон, де разом з Донцовим та Юркевичем очолює журнал «Дзвін».

Напередодні першої світової війни Винниченко нелегально повернувся в Росію і жив до 1917 р. під чужим ім’ям, переважно в Москві.

З 1902 р., після надрукування в «Киевской старине» першого оповідання «Краса і сила» стає відомим і як письменник. Його твори, написані до революції 1905 року і в пору революційного піднесення, були здебільшого реалістичні. У них показано наймитський рух і класове розшарування на селі, змальовано розправу царизму з повсталим народом.

Після перемоги Лютневої революції В.Винниченко повертається до Києва і стає одним з організаторів і керівних діячів Центральної Ради, головою її уряду – Генерального секретаріату [1].

2. ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ ВИННИЧЕНКО – ВИДАТНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, ПРЕДСТАВНИК ІНТЕРЕСІВ НАРОДУ ТА УКРАЇНИ

Вплив Володимира Винниченка на суспільні настрої, на прийняття принципово важливих рішень у 1917 році був масштабним і сильним. Він задавав тон важливим представницьким форумам – таким, наприклад, як Всеукраїнський робітничий з’їзд, що проходив у Києві 10 – 13 липня 1917 року. Голова Генерального секретаріату, лідер УСДРП відкрив дискусії на зібранні ключовою доповіддю «Сучасний момент в українському житті і українське робітництво». Він зайняв позицію, що значно відрізнялася від усіх попередніх його публічних виступів у 1917 році. Визначаючи перспективи боротьби, В.Винниченко кілька разів звертався до феномену більшовизму, формулював ставлення до нього. «Більшовики реально і правдиво дивляться в будучину, – викладала зміст Винниченкових слів «Робітнича газета». – Вони найбільше відчувають мерзоти, які творяться в житті, найбільше чутливі до волі та завдань революційного руху». І хоч в інших виступах (як раніших, так і пізніших) В.Винниченко ніколи більше не висловлював таких симпатій до більшовизму, не солідорувався з його гаслами, тактичний виграш на робітничому з’їзді виявився незаперечним [2].

В.Винниченко був автором чи не всіх декларацій і двох останніх універсалів Центральної Ради. У цих документах намагався закласти міцні підвалини незалежної України у федеративному устрою майбутньої держави, що поставала на руїнах Російської імперії. Розраховуючи на порозуміння з російськими демократами щодо українського питання

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать