Політичне життя в Україні 1993-2000 років

Реферат з історії України

Політичне життя в Україні 1993-2000 років

ПЛАН

1. Діяльність Верховної Ради України у 1994-1998 pp.

2. Прийняття Конституції України.

3. Березневі парламентські вибори 1998 р. та подальша діяльність Верховної Ради України.

4. Інститут президентства в Україні. Результати виборів Президента України у 1994 та 1999 р.

1. Діяльність Верховної Ради України у 1994-1998 роках

Навесні 1994 р. у зв'язку із загостренням внутріполітичної ситуації в країні були проведені дострокові вибори до парламенту - Верховної Ради України (ВРУ). Більшість у новоствореній ВРУ зайняли представники лівих сил: фракція комуністів склала 84 депутати, соціалістична партія України (СПУ) - 25, «Аграрники України» - 26 тощо. Головою ВРУ обрано лідера СПУ О. Мороза.

Влітку пройшли дострокові вибори Президента України на яких переміг Л. Кучма, який є прихильником демократичних і центристських поглядів. Протистояння між гілками законодавчої і виконавчої влади особливо загострилися в 1995 р. Ліва більшість депутатів намагалася призупинити хід економічних реформ, припинити приватизацію в країні, пропонувала повернутися до комуністичних порядків. Як вихід з політичної кризи між ВРУ та Президентом було укладено Конституційну угоду {червень 1995 p.), що діяла до прийняття Конституції України. Впродовж 1994-1998 pp. було прийнято близько 3 тис. законодавчих актів, проте вони не змінили економічну ситуацію країни на краще. Більшість з них були економічно не обґрунтованими.

2. Прийняття Конституції України

Конституцію України було прийнято на нічному засіданні п'ятої сесії ВРУ 28 червня 1996 р.

Конституція України - це Основний закон держави, що має вищу юридичну силу. Усі закони й інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати. У центрі уваги Конституції -людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи та їх гарантії. Головним об'єктом конституційного регулювання є відносини між громадянином, державою і суспільством. Через усю Конституцію проведено ідею правової держави. Конституція визначає пріоритет загальнолюдських цінностей, закріплює принципи соціальної справедливості, стверджує демократичний гуманістичний вибір народу України. Норми Конституції України - це норми прямої дії. Наголошено на неприпустимості відмови від їхнього застосування через відсутність законів або інших нормативних актів, що конкретизують основні положення.

Конституцію треба розглядати як правову підвалину подальшого розвитку законодавства і правової системи України. Найважливішими принципами Конституції є:

· суверенітет (право українського народу навласний розсуд розв'язувати свої зовнішні івнутрішні справи, без втручання ззовні);

· незалежність як зовнішній суверенітет (непору шність кордонів, недоторканість і неподільність території, самостійна зовнішня політика);

· правова держава (верховенство закону, рівна відповідальність усіх членів суспільства перед законом, постійний розвиток прав та свобод людини);

· поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову;

· демократизм (виборність органів вищої влади, участь народу в розв'язанні державних справ, гарантії прав і свобод людини);

· соціальна держава (держава, що служить усьому суспільству, сприяє розвитку всіх сфер його життя, піднесенню матеріального і духовного рівня народу).

Прийняття Основного Закону суверенної Української держави - подія непересічної ваги, надзвичайно важливий етап утвердження української державності. Конституція стала актом правового оформлення нових політичних, економічних, соціальних і духовних реалій в українському суспільстві.

3. Березневі парламентські вибори 1998 р. та подальша діяльність Верховної Ради України

Восени 1997 р. Верховна Рада України визначилася зі строками й процедурою проведення чергових парламентських виборів. Вибори вперше мали відбутися в умовах дії нової Конституції. Було ухвалено, що вони пройдуть в один тур: перемогу здобуде кандидат, який випередить за кількістю голосів суперників, навіть за умови, якщо більшість виборців висловиться за інших кандидатів, тобто проти нього. Цим унеможливлювалося повторення виснажливого виборчого марафону 1994 р.

Закон про вибори також передбачав, що половина з 450 депутатів буде обрана в єдиному загальнодержавному багатомандатному окрузі за партійними списками, а друга половина - у мажоритарних округах, де кандидати змагалися б за депутатське місце особисто. Запровадження змішаної пропорційно-мажоритарної системи мало прискорити політичне структурування українського парламенту.

Напередодні виборів кількість вітчизняних політичних партій перевалила за півсотню. Центральна виборча комісія допустила до участі у виборах 29 березня 1998 р. 30 політичних партій і партійних блоків. До виборчих списків було включено 37 млн. 540 тис. осіб, у голосуванні взяли участь 70,8 % - 26 млн. 571 тис. виборців. Це - доволі високий показник політичної активності.

У багатомандатному загальнодержавному окрузі усі депутатські місця розподілилися лише між партіями і партійними блоками, котрі подолали чотиривідсотковий бар’єр. Таких виявилося 8. За списки кандидатів у депутати від інших 22 партій

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать