Зміни в системі місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II

ЗМІСТ

Вступ

1. Витоки місцевого самоврядування на українських землях

2. Зміни в системі місцевого самоврядування, внесені реформою Катерини II

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Мiсцеве самоврядування в Українi має досить довгу i драматичну iсторiю.Воно пройшло довгий шлях розвитку вiд його появи, як перших спроб мiського самоврядування середнiх вiкiв i часiв козацької республiки,до практично повного занепаду пiсля об`єднання України з Росiєю i знищення гетьманщини, з наступним деяким вiдновленням прав мiських громад на самоуправлiння в останнi роки Росiйської iмперiї. Спроба впровадження широких, демократичних основ мiсцевого самоврядування була зроблена i в часи УНР, проте поразка УНР завершилась повним знищенням будь-якої згадки про мiсцеве самоврядування за часiв комунiстичного режиму.

Саме в перiод iснування України як радянської республiки у складi СРСР навiть саме слово "мiсцеве самоврядування" як форма саморганiзацiї територiальних громад чи колективiв було вилучене iз вжитку. А влада рад вважаласьнайдемократичнiшим здобутком "соцiалiстичного суспiльства" iназивалась "народовладдям", хоча формувалась i керувалась виключнооднiєю комунiстичною партiєю, не допускаючи будьякої опозицiї.

Фактичне вiдродження мiсцевого самоврядування в Українi почалосьпiсля обрання депутатiв Верховної Ради Української РСР та мiсцевих Раднародних депутатiв в березнi 1990 року. Саме цi першi демократичнi чимайже демократичнi вибори привели в склад депутатського корпусу новихлюдей, яким була невiдома(оскiльки вони нiколи не працювали в цiйсистемi) i неприйнятна комунiстична система тотальногодержавнопартiйного керiвництва всiм життям України i в першу чергуорганами мiсцевої влади(деякi iз депутатiв все життя проти неїборолись i терпiли вiд неї численнi утиски).

Традиції місцевого самоуправління сягають своїм корінням у сиву давнину. Ідея місцевого самоврядування народилася ще у Стародавній Греції, де мешканці були добре інформовані про справи у полісі і брали у його роботі активну участь. В Римській імперії назва міста, яке мало привілеї самоврядування позначалася словом “муніципальний”, що є синонімом слова “місцевий”, де його мешканці самостійно обирали посадових осіб, а не підпорядковувалися імперським чиновникам.Слово “municipium” складається з двох складових: “munis” (ноша, тягар) і “capio”, “recipio” (приймаю, беру на себе). Мешканці брали на себе “ношу”, тобто відповідальність за власні справи у місті. Проблеми самоуправління приваблювали і європейських мислителів Середньовіччя. Ж.Ж. Руссо розробив основи суспільного договору, назвав його об’єднанням людей, де кожен віддає себе і свої можливості при найвищому головуванні інтересів, а І.Кант створив основи всесвітньої миролюбної громади, в якій люди житимуть за законом, встановленим ними для самих себе, дотримуючи почуття власної гідності.Під час тоталітарного режиму проблема місцевого самоврядування не була затребуваної, а лише навантажувалася старим менталітетом “служіння вождю” або “ідеї” і активність людей згасала, бо людина була “гвинтиком” величезного соціального організму з централізованим управлінням і плануванням. Однією з глобальних проблем перебудови посттоталітарних суспільств є децентралізація державного управління в різних аспектах й галузях. Тому самоорганізація громадян для вирішення місцевих проблем – ключовий момент у розумінні демократії взагалі.Україна має багату історію місцевого самоврядування. Специфікою українського досвіду в цій сфері є те, що наша країна довгі сторіччя не мала власної державності, а на її теренах використовувалися різні моделі організації самоуправління місцевих громад. Місцеве самоврядування з’явилося в Україні у середніх віках в містах, які вибороли для себе привілеї самоуправління – “магдебурзьке право”, яке існувало й за часів козацької республіки, але практично занепало після об’єднання України з Росією і знищення гетьманщини.В середині ХІХ сторіччя в Російській імперії, абсолютистській монархії, назріла потреба в децентралізації влади, що привело до деякого відновлення прав міських громад на самоуправління. Запровадження виборних інституцій у містах і селах зумовило навіть появу нових міських статутів, хоча до реального самоврядування було ще й дуже далеко. Спроба створити умови для справді широкого, демократичного місцевого самоврядування була зроблена у часи української Народної Республіки. За довгий час комуністичного режиму про місцеве самоврядування навіть і не згадували. У період існування України як радянської республіки у складі СРСР навіть саме словосполучення “місцеве самоврядування” як форма самоорганізації територіальних громад чи колективів було вилучене з ужитку.А саме “влада рад” вважалась найдемократичнішим здобутком “соціалістичного суспільства” і називалась “народовладдям”, хоча формувалась і керувалась виключно однією комуністичною партією, яка не допускала будь-якої опозиції.Вже тепер, з набуттям незалежності, за невеликий проміжок часу, місцеве самоврядування в Україні пройшло великий шлях, як з точки зору організаційних засад, правової бази, так і в плані наповнення реальними справами. За останні роки місцеве самоврядування в нашій державі змінювалося у напрямі від вкрай одержавленої моделі місцевого управління до схеми, яка передбачає реальну здатність територіальних громад самостійно, або під відповідальність органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого зна

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать