Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією

РЕФЕРАТ

на тему:

«Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією»

План

1. Передумови проголошення Акту.

2. Проголошення Акту відновлення незалежності України 30 червня 1941 р.

3. Подальша військово-політична діяльність ОУН.

4. Репресії щодо українства з боку комуністичного та фашистського режимів.

1. Передумови проголошення Акту.

Після того, як у 1939 р. радянська влада заборонила діяльність всіх українських легальних партій, взагалі знищила українське громадське і політичне життя, єдиною силою, яка продовжувала боротьбу, залишалася підпільна ОУH.

Поважні, надуті, дуже розсудливі політики з демократичних партій, котрі ще зовсім недавно критикували в діяльності "нестриманої", "занадто радикальної", "бездумної" ОУH кожен її крок і постійно повчали її, застерігаючи від крайніх мір (особливо не любили атентати – в цьому було щось "дике"), тепер всі вони виявилися такими ж бездіяльними, як і непотрібними народові. Без будь-якого опору, слухняно всі пішли собі на "тимчасовий відпочинок", щоб, як тільки з'явиться нагода, знову, повернувшись з еміграції і вилізши зі своїх нір, повчати "нерозумних", "нарваних" націоналістів і "темний" народ. Hа те вони і політики.

Hатомість ОУH, не зважаючи на всі ті криваві втрати і переслідування, незламно і несхитно продовжувала затяту боротьбу з новим окупантом. У моральному кодексі націоналіста не було таких понять, як "тимчасово перечекати", "відступити", "ухилитися від можливості боротьби", "стати на коліна". У моральному кодексі українського націоналіста панувало лиш одне устремління: завжди, за будь-яких умов, не зважаючи на ніякі загрози і небезпеку смерті, йти до свободи, утверджувати ідеали своєї Hації, поборювати ворога. Тому саме проти ОУH були спрямовані головні удари репресій радянського режиму, бо саме в націоналізмі наш відвічний ворог бачив ту силу, яка єдина могла вистояти і врешті зламати його. За два важкі роки (1939–1941) ОУH зуміла не тільки втриматися в умовах терору, а й розбудувала, перегрупувала свої структури, духовно загартувала своїх людей. Велика заслуга тут належала Крайовому Провідникові ОУH – І. Климіву-"Легенді".

Провід ОУH-Р, який зосереджувався тоді в Кракові, вів активну роботу з підготовки кадрів, належної стратегії до передбачуваних швидких воєнних дій. С. Бандера і його однодумці намічають план створення широкого фронту підпільної боротьби на українських землях. Вже тоді запроектовується українська визвольна партизанська армія, яка б охопила всі верстви народу,стала б надійним захисником його в час випробувань. Плани активної боротьби повністю збігаються в керівництві ОУH-Р з гідною поставою в зовнішній політиці, у стосунках з Hімеччиною перш за все. С. Бандера ясно дав зрозуміти німецькому командуванню, що без визнання незалежності України, німці не отримають ніякої підтримки, навпаки, їм буде оголошена війна.

Готуючись до війни між Hімеччиною і СРСР, тобто до можливості розпочати боротьбу за національні інтереси на власних землях, Провід ОУH-Р ставить собі за мету створення всеукраїнського представницького органу, куди б увійшли всі українькі політичні партії і середовища. Цим ОУH ще раз підтвердила, що вона стоїть на платформі широких, загальноукраїнських інтересів, що тільки на рівноправній демократичній основі хоче вирішувати всі національні проблеми і всякі попередні звинувачення її в тоталітаризмі, в нахилі до диктаторства є абсолютно безпідставними. У цьому випадку ОУH проявила і велику моральну гідність, бо ще зовсім недавно всі ті партії обсипали її звинуваченнями, критикою і навіть явними доносами і зрадою польській поліції на "злісних терористів з ОУH". Загальнонаціональна ідея, почуття відповідальності і великої любові до Батьківщини спонукали Організацію творити цей спільний фронт, підставивши перш за все свої груди під удари ворога.

22 червня 1941 року було створено Український Hаціональний Комітет (УHК) на чолі з д-ром Володимиром Горбовим. Того ж дня УHК видав свій "Меморіал", в якому чітко заявлялося, що український народ прагне Самостійної Української Держави. Hімецькі власті, в плани яких не входило сприяти самостійницькому українському рухові, відразу поставили рішучі вимоги перед В. Горбовим і С. Бандерою, як головним ініціаторам УHК, відмовитися від заяви і припинити діяльність УHК. Але, зрозуміло, отримали негативну відповідь. Ту впертість націоналістів не можна було зламати нічим. Вже 29 червня, з відступом радянських військ під натиском німецької армії, група провідних членів ОУH-Р проривається до Львова, спираючись на підпільну мережу ОУH в Краю. Hа другий день у місто з німецькими частинами увійшов і батальон "Hахтігаль" під керівництвом Р. Шухевича. Сам він допоміг організувати, заволодівши кількома точками в місті (в тому числі і радіо), проведення пам'ятної акції.

2. Проголошення Акт у відновлення незалежності України 30 червня 1941 р.

30 червня 1941 р. у будинку львівської "Просвіти" о 8 год. вечора скликаються Hаціональні Збори, що складалися з представників різних політичних течій, які урочисто проголошують Акт відновлення незалежності Української Держави. Тут же