Формування земських установ на Полтавщині згідно з положенням про губернські й повітові земські установи 1864 р.

Міністерство освіти і науки України

ХНУ ім. Каразіна

Кафедра "Історії України"

Реферат на тему:

"ФОРМУВАННЯ ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ НА ПОЛТАВЩИНІ ЗГІДНО З ПОЛОЖЕННЯМ ПРО ГУБЕРНСЬКІ Й ПОВІТОВІ ЗЕМСЬКІ УСТАНОВИ 1864 р."

Виконав:

студент групи

Перевірив:

Харків - 2009

Формування земських установ на полтавщині згідно з положенням про губернські й повітові земські установи 1864 р.

Питання формування земських установ, зокрема, Полтавського земства, їх історіографії, а також нормативної бази земської реформи й початкового періоду впровадження земств на території Полтавської губернії докладно розглянуті у роботі [12, с.90-100]. Організацію перших земських виборів забезпечували тимчасовий губернський комітет і тимчасові повітові комісії, які підготували списки виборців по трьох куріях, визначили час проведення виборів - квітень-травень 1865 р. та місце для проведення повітових виборчих з’їздів - 58 виборчих дільниць.

Через недовіру значної частини населення до урядових реформ перші вибори до земства в Полтавській губернії пройшли за доволі низької активності виборців. Так, від землевласницької курії участь у виборах взяли близько 60% від загальної кількості виборців, від сільської курії - близько 80% і від міської - 33%. Як бачимо, найактивнішими учасниками земських виборів були селяни, що звільнилися від кріпосної залежності, та козаки. Вони були найбільше заінтересовані у впровадженні місцевого самоврядування, яке сприяло б розвитку сільськогосподарського виробництва й захищало їхні інтереси. Після проведення повітових виборчих з’їздів по дільницях тимчасові повітові комісії надіслали матеріали про результати виборів для перевірки тимчасовому губернському комітету. Комітет виявив окремі порушення виборчого законодавства і визнав недійсними обрання гласними осіб, які перебували під слідством, не мали землі на території повіту, де балотувалися, а також встановленого майнового цензу або доручення на участь у виборах. Було встановлено факти перешкоджання вільному волевиявленню виборців. Так, у Переяславському повіті дворянин В.А. Лукашевич, який балотувався у гласні, “упорно стоял у ящика и препятствовал класть шары каждому по своему убеждению" [17, с.131]. Вищеперелічені правопорушення слід розглядати в одних випадках як результат недбалості чиновників, в інших - як цілеспрямовану діяльність місцевої адміністрації, що мала за мету проведення у гласні представників панівних станів, які підтримували існуючий режим влади. Наприклад, по землевласницькій курії з 285 гласних 261 були дворянами [17, с.136]. Офіційно це пояснювалося тим, що селяни й козаки нібито свідомо обирали у гласні дворян, які користувалися їхнім “уважением и доверием” [17, с.137]. Насправді ж під час виборів мали місце станові протиріччя між крупними землевласниками - поміщиками і дрібними - селянами й козаками. Особливої гостроти ця проблема набула у Кременчуцькому повіті, у зв’язку з чим повітові земські збори змушені були клопотати “об уравновешивании представительства крупной собственности с представительством мелкой” [4, с.289].

Перевіривши результати виборів, губернський комітет своєю постановою затвердив списки повітових гласних і на період з 15 по 20 серпня призначив час проведення повітових земських зборів, які на підставі статей 46 і 51 “Положения о губернских и уездных земских учреждениях" (далі - Положення 1864 р) повинні були сформувати повітові управи й обрати губернських гласних [15, с.7]. На цьому тимчасовий губернський комітет і тимчасові повітові комісії завершили роботу й були розпущені. Згідно за ст.88 Положення 1864 р. порядок подачі голосів під час виборів і прийняття рішень повітові збори встановлювали самостійно [15, с.11]. Тому щонайперше збори приймали “Правила про порядок засідань повітових земських зборів”, які передбачали проведення виборів шляхом відкритого поіменного голосування [17, с.144]. Таємним голосуванням у більшості повітів обирали лише голів і секретарів управ [17, с. 199, 200]. До повітової управи земські збори за ст.46 Положення 1864 р. могли обрати не більше 6-ти осіб [15, с.7].

У Полтавській губернії земські збори до управ обрали 49 осіб, посередньо від 3-х до 5-ти в кожному повіті. Як свідчать літературні джерела, вибори голів і членів повітових земських управ відбулися без порушень законодавства й без будь-якої помітної конфронтації [17, с.140-185]. Це пояснюється тим, що для роботи в земській управі необхідно було мати певну освіту й відповідні професійні навички. Така робота покладала на працівників управи чималу відповідальність, що здебільшого унеможливлювало членство в управі селян і козаків. Окрім цього, на роботу в повітовій управі могли погодитися лише матеріально забезпечені особи, тому що оплата праці земських управлінців, з точки зору заможних верств населення, була невисокою - від 600 до 800 руб. на рік [2, с.136]. Тому й бажаючих працювати в повітових управах було обмаль навіть серед дворян, членство яких в управах всебічно підтримувалося царським урядом.

Повітові земські управи були сформовані, як правило, із гласних, обраних по землевласницькій курії, - дворян-поміщиків. Їх головами стали виключно дворяни. У 9-ти повітах це були предводителі дворянства, у 4-х повітах - чиновники й відставні офіцери, у 2-х - мирові посередники. Крім дворян членами управ стали 18 представників від козаків і селян та 5 - від міської курії - купців [17, с. 200]. В