Країни Східної Європи в другій половині ХХ ст.

Реферат на тему

Країни Східної Європи в другій половині ХХ ст.

Зміст

1. Встановлення радянського панування в країнах східної Европи. 3

2. Криза тоталітарного режиму. 7

3. Революції кінця 80-х років. 11

Література. 15

1. Встановлення радянського панування в країнах Східної Европи

У визвольній боротьбі Східної Європи з німецько-фашистськими окупантами важливу роль відігравали національні фронти, в яких на антифашистській основі співробітничали марксистські, селянські, дрібнобуржуазні та буржуазні партії. У 1943—1945 рр. у всіх країнах регіону до влади прийшли уряди національних фронтів, у яких брали участь і комуністичні партії, що відображало їхню роль у протидії фашизму. В Албанії і Югославії комуністи очолили нові уряди. В інших країнах було створено коаліційні уряди. Зусилля всіх урядів Східної Європи були спрямовані на вирішення першочергових загальнонаціональних завдань: ліквідацію наслідків панування окупаційних і місцевих фашистських режимів, відродження зруйнованої війною та окупацією економіки, відновлення демократії. Під державне управління перейшли підприємства, що належали німецькому капіталу і тій частині буржуазії, яка співробітничала з німцями. Конфіскована в поміщиків і тих, хто співпрацював з окупантами, земля передавалась за невелику плату селянам у власність, а частково переходила до держави.

У країнах Східної Європи утворився новий лад, що тоді отримав назву народної демократії. У політичній сфері його характерною рисою була багатопартійність, а в урядах та інших органах влади значну роль відігравали марксистські партії. У сфері економіки велику роль почав відігравати державний сектор, почала приділятися увага вирішенню аграрного питання. Радянська армія, що знаходилася на території країн Східної Європи, істотним чином впливала на політичну ситуацію в них, забезпечуючи підтримку прокомуністичним силам. Компартії, поступово відтісняючи своїх союзників по національних фронтах, великою мірою визначали політику нових урядів. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), вони завдяки радянському тиску контролювали найбільш важливі пости міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил. Компартії, розглядаючи встановлення ладу народної демократії як етап до побудови соціалізму, вели наступ на політичні та економічні позиції буржуазії. Відбувалася прискорена націоналізація великої та середньої промисловості, здійснювалися репресії проти партій — союзниць комуністів по національних фронтах. В Угорщині переслідувалися керівники Партії дрібних сільських господарів, у Болгарії — Болгарського землеробського народного союзу, у Польщі — Селянської партії тощо. Новим етапом тиску СРСР на народні демократії стала нарада дев'яти комуністичних і робітничих партій (СРСР, Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Югославії, Франції, Італії) із створення Інформаційного бюро (вересень 1947 р., Польща).

На цій нараді радянські керівники А. Жданов і Г. Маленков поставили вимогу про перехід країн народної демократії до побудови соціалізму за радянським зразком. Перед "братніми" партіями було поставлено завдання здійснити повну націоналізацію, ліквідацію коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Протягом 1947—1948 рр. (завершальний етап — комуністичний переворот у Чехо-словаччині) комуністи встановили свою неподільну владу. Прийшовши до влади, компартії почали копіювати досвід СРСР. Була змінена політична система. Багатопартійність або ліквідовувалась (Угорщина, Румунія, Югославія, Албанія), або некомуністичні партії втрачали політичну самостійність, стаючи частиною коаліцій, фронтів, якими керували комуністи (НДР, Польща, Чехословаччина, Болгарія). Вся повнота влади сконцентрувалася в руках виконавчого апарату, що практично злився з апаратом компартій. За прикладом СРСР здійснювалися масові політичні чистки, були встановлені репресивні режими, права і свободи громадян сильно обмежувалися. З демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігалися конституції, загальне виборче право, регулярно здійснювалися вибори. В країнах Східної Європи були встановлені тоталітарні комуністичні режими. Усі суспільне важливі аспекти життя громадян: політика, економіка, духовна сфера життя — все було підпорядковано контролю держави. Звідси командно-адміністративна система, монополія на владу та істину, насильства та репресії проти тих, хто був в опозиції. Фундаментом тоталітариз-му, його основою стало повне одержавлення основних знарядь та засобів виробництва, відчуження працівника від власності, перетворення його в придаток системи. У сфері економіки "будівництво соціалізму" означало завершення націоналізації промисловості й фінансів, проведення форсованої індустріалізації за рахунок сільського господарства. До того ж колективізація сільського господарства в цих країнах насаджувалася зверху і мала примусовий характер. Вона супроводжувалася не лише спадом сільськогосподарського виробництва, а й розпадом традиційного способу життя. У країнах Східної Європи ринкова економіка поступалася місцем планово-бюрократичній. Відбувалося масштабне ламання економічних і соціальних структур. Більша частина дорослого населення опинилася зайнятою в державному секторі економіки.

Країни Східної Європи відчули на собі негативні наслідки сталінізму в усіх сферах життя. Порушення законності та репресії торкалися тисяч невинних громадян. Репр

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать