Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток Правобережної України (1906 - 1914 рр.)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

ВПЛИВ СТОЛИПІНСЬКОЇ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1906 - 1914 рр.)

План

1. Передумови впровадження столипінської реформи в губерніях Правобережжя.

2. Специфіка реалізації положень реформи в умовах домінування подвірного землеволодіння.

3. Вплив реформування АПК на основні галузі економіки Правобережної України.

4. Державна допомога селянським господарствам. Поширення прогресивних форм землеробства. Підсумки та уроки реформи П. Столипіна.

5. Використана література.

1. Передумови впровадження столипінської реформи в губерніях Правобережжя.

Понад дев'яносто років віддаляє нас від столипінської аграрної реформи, яка продовжила перетворення у сільському господарстві Російської імперії, в т.ч. України, розпочаті ще у XIX ст. після скасування кріпосного права. За цей часовий відрізок у соціально-економічному і політичному житті України відбулися величезні зміни. Сьогодні Україна переживає труднопц переходу до ринкової економіки, і тому не випадковим є ПОСИЛЄННЯ інтересу до історичного досвіду початку XXст. Сільське господарство в економічному житті України завжди відігравало велику роль (про це свідчать і економічні пріоритети сучасної держави). Реформування земельних відносин сьогодні стикається з рядом проблем. Тому важливого значення набуває не лише критична оцінка різних соціально-економічних та політичних аспектів реформи, а й висвітлення її впливу на розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі і транспорту та посилення взаємозв'язків між ними в умовах збільшення ємкості внутрішнього ринку.

Розглядаючи питання про вплив столипінської аграрної реформи на розвиток сільського господарства Правобережної України, необхідно передусім проаналізувати особливості соціально-економічного розвитку цього регіону перед реформою. По-перше, правобережна Україна характеризувалася інтенсивним розвитком капіталістичних відносин у сільському господарстві після скасування кріпосного права у 1861р. Цей регіон наприкінці XIXст. був центром капіталістичного цукробурякового виробни­цтва, вирощування зерна та хмелю. Середньозважені збори зернових хлібів з однієї десятини у 1899-1906 рр. на Правобережній Україні були найбільшими порівняно з іншими регіонами України — 65,2 пуд. (Лівобережна Україна - 48,9 пуд., Степ - 41,7 пуд.).2 Крім зернових, підвищ;увалася частка посівних площ під технічні культури, зокрема, цукрові буряки.

Важливою рисою селянського землеволодіння тут була майже повна відсутність общини та перевага подвірно-спадкової його форми, коли земля перебувала у володінні всього двору. Забезпеченість землею селян на Правобережжі була перед реформою такою: до 5 дес. на Волині мали 27,2% селян, на Поділлі — 78,6%, Київщині - 55,5%; від 5 до 10 дес. - відповідно 50,6%; 19,8%; 35,4%; понад 10 дес. - 22,2%; 1,6%; 9,1%.3 З наведених даних видно, що менш забезпеченими землею були селяни Подільської губернії. Селянське господарство Правобережної України у кінці XIX -- на початку XXст. поступово втягувалось у виробництво продукції на ринок. Набула пош;ирення оренда надільних та поміщицьких земель селянами, що дозволяло декому зосереджувати значні земельні площі. Земля дворян поступово перетворювалась в умовах розвитку капіталізму на товар, стаючи об'єктом купівлі-продажу. Цьому сприяло створення у 1883 р. Селянського Поземельного банку, який прискорював процеси переходу землі в руки заможних селян. За час з 1862 до 1902 р. приватне землеволодіння селян України зросло на 4603 тис. дес; на Правобережжі селяни з 1877 до 1905 р. купили 773 тис. дес.' характеризуючи розвиток поміщицьких господарств, слід підкреслити, що переважаючою тут перед столипінською реформою була капіталістична система ведення господарств. Зокрема, панівною вона була у Київській губернії, де поміщики перед аграрною реформою 1906 р. володіли на правах приватної власності 36,4% земель. Характерною рисою для поміщицького господарства Правобережної України було створення власних цукрових і винокурних заводів, які входили до складу маєтку. На них часто виробництво сільськогосподарської продукції поєднувалось з її промисловою переробкою, що свідчить про здатність поміщиків вчасно пристосуватись до змін в економічному розвитку держави. В цілому для Правобережжя, як і для всієї України, був характерний процес поступового зменшення розмірів поміщицького землеволодіння, починаючи від скасування кріпосного права. Так, у 1905 р. порівняно з 1877 р. Площа поміщицьких земель у Волинській губернії скоротилася на 15,6%, Київській — на 16,7%, Подільській — на 16,4%. У 1905 р. питома вага поміщицького землеволодіння складіиіа на Правобережжі 34,8%, а в середньому по Україні ~ 24,5%.*'

2. Специфіка реалізації положень реформи в умовах домінування подвірного землеволодіння.

Реалізація аграрної реформи 1906 року на Правобережній Україні мала свої особливості. Якщо протягом 1906-1914 рр. по всій Російській імперії закріпили землю в особисту власність майже чверть усіх селянських господарств, то тут цей процес охопив 48,6% господарств. Це пояснювалось тим, що община на Правобережжі ще у XVIст. перестгша існувати у багатьох місцевостях і їй на зміну прийшло подвірне землеволодіння. Наприклад, у Київській губернії на 1906 р. община існувала переважно в Уманському повіті, а в цілому нараховувалось 56 громад, які об'єднували