Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали

Реферат

Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали

План

1 Утворення Центральної Ради

2 IУніверсал Центральної Ради й реакція Тимчасового уряду

3 IIУніверсал Центральної Ради й реакція Тимчасового уряду

Висновки

Список літератури

1 Утворення Центральної Ради

Перемога Лютневої демократичної революції 1917 р. в Росії поклала край багатовіковому монархічному режимові російського царизму. У Петрограді 15 березня було створено Тимчасовий український революційний комітет, що видав відозву до українського громадянства, студентства, робітництва та офіцерства. Відозва закликала українців підтримувати російську демократію в її боротьбі за політичну свободу держави. Гасло демократичної республіки, висунуте російською демократією, забезпечувало громадянські права кожної окремої людини.

У боротьбі за ці права проголошувалось у відозві: «Ми зичимо російській демократії всілякого успіху. Проте українська демократія, українські маси потребують забезпечення не тільки загальногромадянських прав, а й своїх окремих національних прав, тих, які російський народ має вже віддавна. З цим гаслом національного визволення й мають виступити українські маси в Петрограді. Найголовнішим вираженням ідеї національного визволення є національно-державна самостійність. І лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайкращий культурний розвиток українського народу. В світлі сього ідеалу як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня українська маса в Петрограді повинна висунути, вкупі з демократією інших народів Росії, лозунг перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку з якнайширшими правами окремих націй і особливо з національною територіальною автономією України».

Отже, українці Петрограда були першими, хто заявив про автономію України в державній спілці вільних народів. Однак у самій Україні до оцінки поточного моменту підходили обережніше. У Києві 15 березня зібралися представники громадських організацій та політичних партій і заснували Виконавчий комітет, який впродовж перших трьох місяців після перевороту уособлював найвищу владу в Києві. Із 12 його членів 5 були українці.

Поряд з Тимчасовим урядом у центрі та на місцях були створені альтернативні органи – Ради робітничих і солдатських депутатів. У Радах домінували загальноросійські соціалістичні партії есерів та соціал-демократів, проте з часом вона перейшла до рук більшовиків.

Одразу ж після перемоги Лютневої революції постало питання про самовизначення України. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, що домінували в Тимчасовому уряді, і есеро-меншовики. Обстоюючи унітарну форму російської держави, визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію. Таке вирішення українського питання на початку 1917 р. не відповідало вимогам часу, новому рівню національного руху, а тому й зумовило появу в Україні в березні 1917 р. політично-координаційного центру влади – Центральної Ради. Головою Ради став М. Грушевський. Провідну роль у ній з часом почали відігравати Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфрємов), Українська соціал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) і Українська партія соціалістів-революціонерів (П, Христюк, М. Шаповал).

Центральна рада відразу надіслала телеграму до Тимчасового уряду з висловленням надії, що у вільній Росії будуть пошановані права українського народу. А 22 березня вона звернулася з Маніфестом до українського народу, в якому сповіщала про падіння монархії та закликала будувати власне життя в ладі й спокої.

2 I Універсал Центральної Ради й реакція Тимчасового уряду

З розгортанням демократії в Україні почали засновуватися газети, відкриватися українські клуби, проводилися з'їзди, конгреси, маніфестації. 1 квітня відбулася 100-тисячна маніфестація, названа святом свободи, на площі Св. Софії.

19-22 квітня 1917 р. у Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, у якому взяли участь представники від політичних партій, різних селянських, військових, робітничих організацій від всіх губерній України. Конгрес прийняв резолюцію, де вимагали автономію України у федеративній демократичній республіці Росія, а також українізація адміністративних, господарських органів й культурного життя. На конгресі більшістю голосів переобрали голову Центральної Ради М. Грушевського, а його , заступниками обрали В. Винниченка та С. Єфремова. Отже, конгрес ще вище підніс авторитет ЦР, визнавши її законодавчо-представницьким органом України.

Оцінюючи результати цього представницького форуму, В. Винниченко зауважував: «Конгрес був першим кроком відродження нації по шляху державності. Будучи одночасно сильним організуючим і агітаційним засобом, він став першим підготовчим етапом у творенні як ідеї української держави, так і в частковому переведенні її в життя».

5-8 травня 1917 р. за підтримки ЦР в Києві відбувся Український військових з’їзд, у якому взяли участь делегати від усіх партій, флотів та гарнізонів. З’їзд прийняв резолюцію про потребу створення української армії для того, щоб боронити здобутки революції, а також обрав Військовий генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою. Отже, з’їзд підтримав вимогу ЦР про над