Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова

« Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова »

Зміст

І. Вступ.

ІІ. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова:

2.1. Архетип України в творчості М. Костомарова. Ментальні особливості українців.

2.2. М.І. Костомаров і розвиток політичної думки в Україні. Державно-правові погляди М. Костомарова.

ІІІ. Висновок.

Література.

Вступ.

Українська політична думка першої половини XIX ст. чітко відобразила основні риси економічного і соціально-політичного життя епохи - криза феодально-кріпосницьких відносин, генезис капіталізму та процес національного відродження, що йшов через розвиток історичних традицій і пробудження почуття української народності.

Національне відродження було представлено плеядою освіченої української інтелігенції, яка працювали в галузі історії, літератури, етнографії, археографії. Чільне місце серед діячів українського національного руху займає творча та громадська діяльність відомого історика, етнографа, письменника М.І.Костомарова. Його політичні та наукові погляди склалися під впливом і глибоким осмисленням романтичної німецької філософії Гердера і Шеллінга, які синтезували науково-філософські шукання ХVІІІ ст. і сформулювали ідею гармонійної єдності розвитку природи, світу і людської історії.

Наукова діяльність Костомарова, його участь у суспільно-політичного житті України були досить багатогранні. У списку праць нараховується більше трьохсот публікацій, у тому числі десятки монографій, збірників історичних документів, дослідницьких критико-полемічних статей.

Неоціненну роль відіграв М.І. Костомаров у розвитку української історіографії, яку збагатив численними фундаментальними творами, новими історико-філософськими ідеями та публікаціями історичних пам’яток.

Присвятити життя своє народові, вчений віддав йому весь свій талант, вивчаючи глибини народного життя і допомагаючи становленню його свідомості.

Микола Костомаров першим у вітчизняній історіографії звернув увагу на народ як найважливіший об’єкт історичного дослідження. Утверджував ідеї народництва, федеративного союзу вільних слов’янських народів. У народному житті бачив вплив єдиного духу як першооснови буття.

М. Костомаров – основоположник народницького напряму в українській історіографії. Метою історичної науки вважав дослідження минулого людської громади, народу.

ІІ. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова:

2.1. Архетип України в творчості М. Костомарова. Ментальні особливості українців.

Романтична філософія та історіософія середини XIXвіку не були абсолютно новою істиною для української культури. Перманент­ні ідеї, що розвиваються на тисячолітньому відтинку часу, єднають культурні пласти в моноліт. На них виплекано українську літературу, власне українськість, національне і космогонічне світовідчуття, образи-символи. Стосовно останнього компоненту, компоненту-системи, то ми витворили матріархальну тріаду (а чи тризуб) образів-символів: язичницька берегиня - Пресвята Діва Марія - Україна державна.

М.Костомаров, досліджуючи слов’янську міфологію, фольклор, історію, орієнтується на цю тріаду як на наріжний камінь української культури. А відтак його праця "Книга буття українського народу" сприймається не як політичний документ, а синтетичний культурологічний. В ньому М.Костомаров швидше письменник, філософ, аніж історик чи політик.

Тріада ідей мислиться М. Костомаровим зовсім або майже ототожнено. Слов'янська ідея та ідея волі перевіряється Святим Письмом, узгоджується з ним. Костомаров вірить у детермінованість історичної долі України. Справедлива вона чи ні, але треба сподіватись і просити в Бога кращого майбутнього: "... Iвстане Україна з своєї могили, і знову озоветься до своїх братів всіх слов’ян, і знову почують крик ". Парадокс, але найчастіше в могилу її клали свої ж, брати-слов’яни. Одначе в дусі християнської моралі Костомаров цього не "бачить", він - прощає. Образ України матеріалізовано в людську плоть; вона одностайна, одноголосна, як справді єдиний організм, а не мільйони окремих індивідуальностей. Колективна свідомість стала свідомістю монообразу. Пригадується образ України із драми «Милість божія» невідомого автора. Від цього бароккового образу до романтичного шевченківського чи костомарівського образу розвивається пєрманентна ідея волі або образ-символ України державної.

Костомаров в "Книзі буття..." переконаний, "що Україні призначено виконати священну місію: об'єднати слов’янщину. Але ні Росії, ні Польщі він цього не довіряє, і там, Iтам - неволя, цар чи король, гординя, кріпацтво. Тільки етично чистий, духовний ідеал, який зберегла в своєму лоні Україна, може здійснити місію. Отже, українці - Богообраний народ? За Костомаровим - так, однак месіанізм український не має нічого спільного з єврейським, наприклад, чи з російським. Месіанська роль України – страждати іжертвувати, терпіти іневпокорюватись: "Лежить в могилі України але не вмерла" /п.100/.

Історик називає сусідні країни сестрами, але від котрих Україна утирала сльози. М Костомаров пристрасно закликає, уповаючи на Бога, будувати суспільний лад на основі християнських цінностей. Це єдиний порятунок для України і всієї Слов'янщини від загибелі, втрати своєї окремішності. А тому за