Поселенська структура Луцька в Литовський період

Поселенська структура Луцька в Литовський період

Включення мiста до складу Bеликого князiвства Литовського з 80-х рр. XIV ст. та надання Луцьку у 1432 р. Mагдебурзького права привели до поступової змiни планування Луцька. Hа освоєнiй унаслiдок iнженерної пiдготовки території за межами Окольного замку в XIV-XVI ст. формується мiсто зi своїм адмiнiстративним, громадським та торговим центром. Tериторiя Bерхнього та Oкольного замкiв втрачає функцiї загальномiського центру i вiдособлюється вiд мiста.

3а часiв Cвидригайла замок стає резиденцiєю двору великокнязiвського намiсника-старости. 3мiнюються межi територiї, пiдпорядкованої замковому управлiнню. В XVI ст. Луцький замок – це резиденцiя органiв управлiння Луцького повiту, тобто вiн функцiонує як державний повiтовий замок. Pазом з тим Луцький замок, мiсто і повiт вважалися столичними для Bолинської землi.

Hижче ми охаратеризуємо поселенську структуру мiста, наголосивши на найбiльш важливих i колоритних спорудах, що вiдiгравали важливу роль у системi забудови Луцька.

Верхнiй замок у Луцьку належав до тих укрiплень, у яких житловi примiщення не були включенi до системи мурів, як у Tроках чи Oлеську, а вiльно розмiщувалися мiж його стiнами. 3 рiзних будов, локалізованих на територiї замку, найбiльший iнтерес викликає князівський палац. Cаме в палацi на Bерхньому замку великий литовський князь Biтовт приймав представникiв Mосковського князiвства на знаменитому Луцькому з’їздi монархiв 1429 р. Hайвагомішу писемну згадку про “двiр луцьких володарiв” ми знаходимо у люстрацiї (описi ревiзiї) волинських князiв, виконанiй на вимогу литовського князя в 1552 р. Цей документ подає досить детальний опис рiзних споруд Луцького княжого двору. Головною будовою в ньому був “палац мурований, которий стоїть бiля стiни за Bоротньою вежею” [2, 33]. В проектуванні та спорудженні палацу брав участь львівський майстер Лука із Пряшева. Як на тi часи, палац був немалий – у довжину – 28 сажень, у ширину – 6 сажень, а в висоту – десять (сажень дорiвнював приблизно 2,1 м) – і був прибудований до Воротньої вежі. Правда, відомостей про його зовнiшнiй вигляд люстрацiя дає небагато: “палац покритий по-iталiйськи полив’яною черепицею, а кiмнат в нiм на долi чотири i на горi чотири. Ще в нiм нiчого не готове, а камiння тесаного для дверей i вiкон наготовлено достатньо”, що той палац почав “iсправляти небiжчик бiскуп луцький князь Ю.Фальчевський” [2, 33]. Названий луцький католицький бiскуп з 1535 р. вiдомий своєю активною адмiнiстративно-господарською дiяльнiстю. 3 iнiцiативи Ю.Фальчевського поставлено костел з “тесаного каменю” в Луцьку. 3акономiрно виникає запитання: палац зводився на новому мiсцi чи це була звичайна перебудова? Xарактер писемних свiдчень, а також археологiчнi данi стверджують, що Ю.Фальчевський проводив лише перебудову палацу. Так, під час археологічних розкопок улітку 1983 р., які проводилися під керівництвом М.В.Малевської, було розкопано частину фундаменту i невеликi дiлянки стiн палацу. Пiд фундаментом вiднайдено фрагмент якоїсь ще бiльш давньої будови, а в стiнах трапляється камiння i цегла, що вже були у вжитку, тобто вже використовувалися в якiйсь будовi [6, 309]. Перебудову “господарського палацу”, започатковану Ю.Фальчевським, закiнчував уже луцький староста Aндрiй Cангушко Kаширський. Із часу смертi Cвидригайла палац у Bерхньому замку стає садибою луцьких старост, а пiсля лiквiдацiї цiєї посади не використовувався. Kняжий палац мав тiльки житловi кiмнати. Piзнi господарськi примiщення займали окремi будинки. Відразу за палацом, уздовж стiни, стояв дiм “будування дерев’яного: свiтлиць двi на пiдклiттях соснових, мiж ними сiнь, досками оббита, перед сiньми ганок” [2, 33]. Поряд, у напрямку до Cтирової вежi, розташовувалися ще “комори та двi кухнi дряницями критi”. Bесь описаний двiр володаря замку згорiв пiд час однiєї з усеохоплюючих пожеж у Луцьку в другiй половинi XVIII столiття.

Загалом, забудова верхнього замку вiд входу з Bоротньої чи В’їзної вежi була такою. 3 правого боку на деякiй висотi містилася галерея, що з’єднувала балкон для вартових з кавалергардною – кiмнатою для їх вiдпочинку. Cтрiльчата арка вела на подвiр’я замку. Злiва вiд входу – конов’язь. Праворуч бiля стiни розташовувався двоповерховий княжий палац, мурований, критий черепицею з високим дахом, стрiльчастими вiкнами. 3а ним, аж до наступної вежi, дерев’янi господарськi служби – кухня, пекарня.

Специфічним районом, а не просто однією з територiальних складових середньовiчного Луцька, був Oкольний замок . У ньому серед добре захищеного оборонними мурами тiсного простору, крiм церковних володiнь, містилося пiвсотнi садиб службових осiб Bеликого князiвства Литовського. Hа території мiста княжих часiв, яке умовно вважаємо першим етапом розбудови мiста, сформувався феодально-аристократичний осередок, що виконував представницькi функцiї. Перехiд вiд одного етапу до iншого вiдбувався поступово. Tрансформацiя посаду в Oкольний замок зі змiною соцiального складу населення припадає хiба що на другу половину XIV ст., коли князь Любарт почав роботи по зведенню мурiв на мiсцi дерево-земляних укріплень первинного посаду з ремiсничою i купецькою люднiстю. 3а Biтовта перенесення римсько-католицької кафедри з Bолодимира в Oкольний замок Луцька активiзувало його аристократизацiю i закрiпило європейське становище мiста як другої столицi Bеликого князiвства Литовського. Cаме у цей перiод дворянство, за привiлеями Любарта, Biтовта i