Роль мисливства в розвитку праобщини

Криворізький державний педагогічний університет

Історичний факультет

кафедра всесвітньої історії

Реферат

з предмету „Історія первісного суспільства”

на тему:

„Роль мисливства в розвитку праобщини”

Виконала:

ст. гр. ІФ-09-1 ЗВ

Грибуцька Г.Б.

Прийняв: Кожухар О.І.

м. Кривий Ріг 2009 р.

План

Вступ

1. Первісна людина

2. Неандертальці

3. "Людина розумна"

4. Виникнення людського суспільства. Праобщина

5. Роль полювання в розвитку праобщини

Висновки

Література

Вступ

В історії людства є два періоди - первісний і період існування складно організованих класових суспільств. Перший з них тривав багато сотень тисяч років, другий - зовсім недовго. У первісний час людина стала людиною в повному розумінні слова, виникла його культура. Колективи людей були відносно невеликими й просто організованими, із примітивним побутом, тому вони й називаються первинними - первісними. Спочатку люди для того, щоб добути собі їжу, займалися збиранням і мисливством, користуючись кам'яними знаряддями. Потім вони почали самостійно вирощувати потрібні для себе рослини, розводити свійських тварин, будувати житло, створювати поселення.

Мета роботи: дослідити перші кроки людей у створенні прообразу теперішнього суспільства - праобщин.

Люди в первісних громадах були рівними по своєму положенню, з однаковими правами й обов'язками, серед них не було заможних та бідних. Відносини між родинами й окремими людьми визначалися родинними зв'язками, і нормою в цьому суспільстві були допомога й взаємна підтримка.

За сировиною, з якої люди виготовляли знаряддя, археологи ділять історію на три "віки": кам'яний, бронзовий і залізний. Самим довгим був кам'яний вік - близько 2,5 млн. років тому, а закінчився за 3 тисячі років до н. е. Бронзове століття тривало більше 2,5 тисяч років, а приблизно в середині II тис. до н. е. наступив залізний вік, у якому живемо й ми. Ці віки, особливо бронзовий і залізний, наступили в різних районах Землі не одночасно, десь раніше, десь пізніше.

Зараз важко повірити в це, але трохи більше ста років тому люди вважали, що їхній вид залишався незмінним з моменту появи людини. Їх уважали нащадками першого чоловіка й першої жінки, яких створили боги, незалежно від того, чи минулого це боги християн, мусульман або послідовників навчання Будди. Коли при розкопках знаходили людські кості, що відрізняються від сучасних, їх вважали останками особливо сильних людей або, навпаки, хворих. В 40-і рр. минулого століття в Німеччині були знайдені кістки одного із предків сучасної людини - неандертальця, які прийняли за останки російського козака, учасника наполеонівських війн, а один поважний учений сказав, що це кістки хворого старого, якого до того ж кілька разів ударили по голові.

В 1859 р. була видана книга Чарльза Дарвіна "Походження видів", у якій не говорилося про походження людини, але висловлювалося припущення, що людина, подібно іншим живим істотам, теж могла змінюватися, розвиватися від більш простих до більш складних форм. Із цього моменту почалася боротьба між тими, хто вважав за можливе походження людини від мавпи, і їхніми супротивниками. Звичайно, мова йшла не про відомих нам горил, шимпанзе або орангутангах, а про якісь вимерлі види, предків, загальних для людини й мавп.

1. Первісна людина

В XIX в. залишків скелетів найдавніших людей було відомо дуже мало. Зараз їх виявлено безліч. Самі древні знайдені в Африці, тому вважають, що саме на цьому континенті еволюція людиноподібних мавп, що тривала багато мільйонів років, привела до появи людини.3,5-1,8 млн. років тому по степах Африки вже бродили істоти, який назвали австралопітеками - південними мавпами. У них були невеликий мозок і масивні щелепи, але вони вже могли пересуватися у прямому положенні й тримати в руках ціпок або камінь.

Вчені вважають, що перші кам'яні знаряддя з'явилися близько 2,5 млн. років тому. Це були камені з гострими краями й уламки від них. Такими знаряддями можна було зрізати гілку, зняти шкіру з убитої тварини, розколоти кістку або викопати із землі корінь. Той, хто виготовив їх, одержав найменування "людина уміла" ( homo habilis). Зараз його вважають першим представником людського роду.

"Людина уміла" пересувалась на ногах, а кисті його рук були пристосовані для того, щоб не тільки тримати ціпок або камінь, але й виготовляти знаряддя. Говорити ці найдавніші люди ще не вміли; подібно мавпам, вони подавали один одному сигнали лементами, жестами, гримасами. Крім рослинної їжі вони їли м'ясо тварин, на яких, імовірно, полювали. Їхньої групи були невеликими й складалися з декількох самців, самок з дитинчатами й підлітків.

Близько 1 млн. років тому з'явився новий вид - „людин випрямлена” ( homo erectus), пітекантроп, тобто мавпочоловік. Ця істота все ще нагадувала своїх предків - тварин. Вона була покрита вовною, мала низьке чоло й сильно видатні вперед надбрівні дуги. Але розмір його мозку був уже досить великим, наближаючись до розміру мозку сучасної людини. "Людина випрямлена" навчилась робити різні знаряддя з каменю - великі рубала правильної форми, шкребки, різці. Такими знаряддями можна було рубати, різати, стругати, копати, вбивати тварин, знімати з них шкіри, обробляти туші.