Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.

Реферат

на тему:

Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990 – 2005 рр.

План

1. Становлення держави Боснія і Герцеговина в умовах війни

2. Сучасний суспільно-економічний розвиток Боснії і Герцеговини

3. Сучасний економічний розвиток Боснії і Герцеговини

4. Основні вектори зовнішньої політики Боснії і Герцеговини на сучасному етапі

Висновки

Список літератури

1. Становлення держави Боснія і Герцеговина в умовах війни

Боснія і Герцеговина (БІГ) свій суверенітет у межах СФРЮ проголосила 31 липня 1990 р. Визначальними у су-спільно-політичних процесах виявилися етнічні та релігійні чинники. Найбільш численними (понад 2 млн, близько 41 %) були босняки (боснійські мусульмани), серби (православні) становили близько 1,4 млн (майже 31 %), хорвати (католики) — 760 тис. (близько 17,5 %). Перші багатопартійні вибори зафіксували переконливу перемогу коаліції національних партій мусульман, сербів і хорватів, які здобули разом 202 мандати з 240 в обох палатах. Після виборів було сформовано коаліційний уряд. У виборах до Президії БІГ за мусульманською квотою перемогли Ф. Абдич і А. Ізетбегович, за сербською — Н. Кольович і Б. Плавшич, за хорватською — С. Клюїч і Ф. Борас. Головою Президії обрано лідера боснійських мусульман А. Ізетбеговича (Ф. Абдич, який отримав на виборах більше голосів, відмовився на його користь). Прем'єр-міністром став хорват Ю. Пеліван, головою парламенту — серб М. Країшник.

Проте узгодженої роботи у депутатів не вийшло. Від початку серби і хорвати не сприйняли факт існування боснійських мусульман як окремої нації. Обидві сторони стверджували, що мусульмани БІГ насправді є ісламізованими хорватами і сербами. Під час розпаду СФРЮ сербські лідери БіГ пропагували ідею об'єднання з Сербією, а хорватські — з Хорватією. Зберегти єдину БіГ як незалежну державу хотіли тільки боснійські мусульмани. Позиції сторін співпадали лише в одному — в питанні виходу зі складу СФРЮ.

Осінь 1991 р. — початок 1992 р. пройшли під знаком проголошення на території БіГ національної мусульманської, хорватської та сербської держав. Скупщина БіГ 14 жовтня за відсутності сербських депутатів ухвалила Меморандум про незалежність і Платформу про становище республіки та майбутній устрій югославської федерації. За ініціативою Сербської демократичної партії понад 80 депутатів-сербів, протестуючи проти таких дій, вийшли зі складу республіканської Скупщини і 25 жовтня сформували сербську Скупщину БІГ. Боснійські серби 9 листопада провели свій референдум, під час якого 92 % висловилося за створення спільної держави з Сербією, Чорногорією та сербськими тери-торіями в Хорватії. Лідери боснійських сербів 9 січня 1992 р. проголосили утворення Сербської республіки БіГ (ЗГОДОМ назва була змінена на Республіку Сербську), сформували органи влади. Президентом республіки став Р. Караджич.

1 березня 1992 р. відбувся загальнореспубліканський референдум із питання про суверенітет і незалежність БіГ. У ньому взяло участь 63,4 % виборців, з яких за суверенну БіГ проголосувало 62,68 % (менше 40 % від усіх мешканців, оскільки серби референдум бойкотували). За участю міжнародних посередників 18 березня 1992 р. сторони (боснійці, серби і хорвати) підписали "Основні принципи конституційного устрою БІГ", документ передбачав збереження єдиної держави у складі трьох національних республік. Однак визнання БіГ 6—7 квітня країнами ЄС та США загострило переговорний процес. Мусульмани відмовилися продовжувати обговорювати питання, а серби 8 квітня проголосили самостійну Республіку Сербську (столиця — м. Пале), яка займала дві третини території БіГ.

Ворогуючі сторони, забувши про недавно досягнутий компроміс, відмовилися від мирних переговорів і взяли курс на силове розв'язання спірних питань про майбутній устрій БіГ. Серби контролювали близько 70 % території. В умовах воєнних дій БіГ поступово діставала міжнародне визнання: наприкінці травня була прийнята в ООН.

Улітку 1992 р. фактично було три національно-територіальних державних утворення: мусульманське, сербське та хорватське. У червні 1992 р. хорвати встановили контроль над районами компактного проживання хорватів на півночі та півдні БіГ, а 3 липня проголосили хорватську державу Герцег-Боснія (через рік вона була перейменована в Хорватську Республіку). Боснійські мусульмани контролювали п'яту частину території БіГ. Крім того, в західних областях Боснії протягом 27 вересня 1993 р. — 5 серпня 1995 р. існувала держава боснійських мусульман (Цазінська крайна з центром у Біхачі), яка не підпорядковувалася офіційному Сараєво.

У 1992—1993 рр. період великомасштабних бойових дій майже закінчився. На перший план вийшла проблема об'єднання національних анклавів і вигнання з контрольованих територій представників інших національностей. Міжнародна громадськість назвала цей процес "етнічними чистками".

У Вашингтоні 1 березня 1994 р. була проголошена Федерація Боснії і Герцеговини (ФБГ), а у липні цього ж року А. Ізетбегович і Ф. Туджман підписали угоду про військовий союз ФБГ і Хорватії. У відповідь Р. Караджич спеціальною постановою перевів усе господарство на режим воєнної економіки і заявив про продовження війни до остаточної перемоги.

Міжнародна дипломатія вживала зусиль для припинення воєнних дій у БіГ, проводилися спеціальні миротворчі конференції у Женеві, Гаазі, Парижі за участю представників країн НАТО і Є