Громадянська війна і поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.)

Реферат на тему

Громадянська війна і поділ козацької України

на два гетьманства

(вересень 1657 — червень 1663 р.)

ПЛАН

1. Юрій Хмельницький та Іван Виговський на чолі української держави.

2. Пропольська політика Виговського.

3. Російсько-польське змагання за українські землі.

4. Боротьба за возз'єднання Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р.).

5. Література.

1. Юрій Хмельницький та Іван Виговський на чолі української держави.

Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консоліда­цію суспільства, стабільність держави. На думку Хмель­ницького, цим вимогам оптимально відповідала спадкова монархія. Проте трагічна загибель під час молдавського походу його сина Тимоша, талановитого воєначальника, здібного політика, перешкодила здійсненню планів геть­мана. Ситуацію не врятувало і рішення старшинської ко­зацької ради (квітень 1657 р.) про встановлення спадковості гетьманства — передачі влади після смерті Б. Хмель­ницького його молодшому сину Юрію.

Хмельницький Юрій Богданович (прибл. 1641 — після 1681) — гетьман України в 1657 р. та в 1659—1663 р. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отримав добру домашню освіту, навчався в Ки-єво-Могилянській колегії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започатковану батьком, шукаючи союзника, який гаранту­вав би цілісність і незалежність України. 27 жовтня 1659 року він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави. 17 жов­ тня 1660 року під тиском старшини підписав з Польщею Чуднів- ський договір. Не маючи видатних здібностей і реальних можливос­тей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від гетьманс­ тва і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Су- ховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. призначається Пор­ тою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Ро­ бив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчиса­ райського договору 1681 р. був відкликаний до Стамбула.

60—80-ті роки XVIIст. увійшли в історію України як «доба Руїни». На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. Початком до­би Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницько­го від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот.

Виговський Іван Остапович (? — 1663) — діяч українського ко­ зацтва. Походив зі старовинного українського шляхетського пра­ вославного роду. По закінченні Ниєво-Могилянської колегії слу­ жив у державних установах. У роки Визвольної війни став одним із найближчих соратників Б. Хмельницького, генеральним писа­рем Війська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обра­ ний наказним гетьманом при Ю. Хмельницькому, а згодом добив­ ся гетьманської булави. На посаді гетьмана здійснював антимос- ковську політику, розгромив промосковське повстання козаків (1658), а під Конотопом — прислані російські війська (1659). Ук­ лав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою (1658), яка була ратифікова­ на польським сеймом. Ця угода надто обмежувала права України, що зменшило підтримку Виговського серед козацтва. У жовтні 1659 р. на «Чорній раді» він був усунутий від гетьманства і повер­ нув владу Юрію Хмельницькому. Після цього перебував на поль­ ській державній службі. В 1664 р. за наказом свого особистого ворога — тодішнього гетьмана Правобережної України Павла Те­ тері — був заарештований, безпідставно звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.

Формальним приводом для цих дій були молодість, хворобливість, слабохарактерність Ю. Хмельницького. Реальними ж причинами — погіршення геополітичного становища держави, посилення соціального протистояння в суспільстві, боротьба окремих елітних груп за владу, слабка підтримка ідеї спадкової монархії тощо. Подальша гра амбі­цій та численні помилки лідерів, втрата українською дер­жавою підтримки народу, посилення агресивних втручань з боку сусідніх держав призвели до катастрофи — поразки Української національної революції.

Після того, як у жовтні 1657 р. в Корсуні Генеральна козацька рада визнала гетьманом І. Виговського, він роз­горнув активну державну діяльність. Кредо своєї зовніш­ньої політики новообраний гетьман висловив під час пере­говорів зі Швецією: «Визнати і оголосити Запорозьке Вій­сько з підвладними йому провінціями за вільний і нікому не підданий нарід» (на жаль, він не завжди дотримувався цього постулату). І. Виговський укладає союз зі Швецією, поновлює союзницькі відносини з Кримом, йде н