Староруська держава в V – початку XII ст

Реферат

з історії

Тема: «Староруська держава в V – початку XII ст.»

ЗМІСТ

Слов'яни Східної Європи в V - VIII ст Утворення Староруської держави Утвердження християнства на Русі Новий період на Русі
Слов'яни Східної Європи в V - VIII ст

Достовірні відомості про слов'ян історична наука має лише з V - VI ст. н.е. раніша ж їх історія вельми туманна. Серед істориків немає єдності з питання про етногенез (походженні) слов'янства. Одні стажають необхідним всі племена, що коли-небудь мешкали на території між Дунаєм, Дніпром і Віслою, зараховувати в предків слов'ян, і є прихильниками раннього зародження слов'янського етносу (Скажем Б.А. Рибаків веде його історію з XV в. до н. э.) - "автохтонна" (аборигенна) теорія; інші стажають, що слов'янська спільність, навпаки, має вельми пізнє походження, що відноситься лише до середини I тисячоліття н.е. Нарешті, треті намагаються зрозуміти процес походження слов'ян через їх взаємодію з іншими етнічними групами, приходивши до висновку, що слов'янство складається в самостійний етнос в результаті достатнього тривалого процесу взаємних дій безлічі самих різних народів вельми обширних просторів Європи.

Але які б не були витоки слов'янства, в V - VI ст. вони заселяють значну територію від Балканського півострова на півдні до Балтійського побережжя на півночі і від верхів'їв Волги на сході ка Вісли і Одеру на заході. Вельми примітивний характер землеробства примушує слов'ян постійно міняти місце проживання, проте у міру вдосконалення технології обробки землі способу життя населення набуває все більш осілий характер. Землеробство ж багато в чому визначає і суспільний устрій. Головною межею суспільного життя цього періоду був колективізм, що зростає з неможливості силами однієї сім'ї здійснювати важ цикл сільськогосподарських робіт. Колективною була не тільки праця, але і власність, і розподіл, що породжувало, у свою чергу, очевидну рівність всіх членів даного колективу. Таке суспільство і управлялося за допомогою колективного органу - народного зібрання всіх членів суспільства - веча.

Проте поступово традиційний устрій життя починав руйнуватися. Розвиток продуктивних сил, що дозволив проводити колективу більше, ніж мінімальний прожитковий рівень, по-новому поставило проблему розподілу. Поступово починають виділятися особливі суспільні групи, одержуючі велику, ніж решта членів колективу, частку створеного ним продукту (що цілком з'ясовно тією особливою роллю, яку вони грають в житті цього суспільства). Це, перш за все, так звана, племінна верхівка - старійшини, вожді і жерці, - що все частіше перетворює виконання своїх функцій в своє спадкове володіння. Накопичення багатств особливе активно відбувається в результаті успішних зіткнень з іншими племенами, що приносить не тільки додатковий додатковий продукт, але і тих, хто його може створювати - рабів, що є колективною власністю даного племені і що не володіють якими-небудь реальними правами. Таким чином, в рамках слов'янського суспільства складаються умови для виникнення як внутрішньоплемінних, так і міжплемінних суперечностей, які все більш розколюють колективістський устрій життя.

Особливий внесок до прояву цих суперечностей вносили постійні війни, що підсилювали і без того високу роль племінної верхівки, з одного боку, і що збільшували кількість рабів - з іншою. В той же час тривалий час зберігає своє значення і старий родоплеменний устрій з його вічовими порядками. Фактично ми маємо справу з перехідним періодом, коли старе і нове співіснують разом. Цей-то період зазвичай і визначається як лад військової демократії. Хоча зміни відбувалися в устрої життя всього слов'янства, саме воно чи не з моменту свого виникнення зовсім не було єдиним. Дослідники виділили декілька основних слов'янських груп: південну, західну і східну. Східні слов'яни до VII - VIII ст. зайняли вельми обширну територію в чотирикутнику: Фінська затока - Карпати - Чорноморське побережжя - верхів'я Волги і Дону. У свою чергу і вони вдавали із себе вельми різношерстий конгломерат союзів племен, що іменуються в літописі "Повість временних літ" як поляні, древляни, дреговичі і ін. Очевидно, перші два союзи були найбільш розвиненими, що дозволяло їм домінувати в східнослов'янському середовищі.

Сусідами східних слов'ян на північному заході були скандинавські народи, відоміші серед слов'ян як варяги, нормани, на південному сході - кочові племена хазар. На південному заході через Чорне море був прямий вихід на одну з найбільших держав того часу - Візантійську імперію. Відносини з цими найважливішими сусідами для східних слов'ян розвивалися вельми непросто. Якщо Візантійська імперія була для них протягом тривалого часу об'єктом агресії, то, у свою чергу, слов'янські землі самі піддавалися нападу з боку хазар і варягів. У окремі періоди слов'янським племенам доводилося навіть сплачувати дань останнім. Втім, періоди війни змінялися миром, під час якого активно розвивалися і торговий-господарські відносини між ними. Якраз через слов'янські території проходив знаменитий шлях "з варяг в греки", чим, власне, вони і були привабливі для "степовиків".

Таким чином, торгівля і війна, поперемінно змінюючи один одного, все більше змінювали устрій життя слов'янських племен, впритул підводячи їх до формування нової системи відносин.

Утворення Староруської держави

Вивчення проблеми утворення держави у східних слов'ян протягом тривалого ча

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать