Афінська демократія

План

Вступ

1.Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

2. Народні збори в Афінах

3. Рада 500 і Ареопаг

4. Виборні посадові особи

5. Суд присяжних – геліея

6. Соціальна політика афінської демократії

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Історія Стародавньої Греції є однією з складових частин історії стародавнього світу, що вивчає стан класових товариств та держав, що виникли і розвивалися в країнах Стародавнього Сходу і Середземномор'я. Історія Стародавньої Греції вивчає виникнення, розквіт і падіння громадських і державних структур, які утворилися на території Балканського півострова і в Егейському регіоні, в Південній Італії, на о. Сицилія і в Причорномор'ї. Вона починається з рубежу III-II тисячоліть до н. е.. - З виникнення перших державних утворень на острові Крит, а закінчується в II-I ст. до н, е.., коли грецькі й елліністичні держави Східного Середземномор'я були захоплені Римом і включені до складу Римської середземноморської держави.

За двохтисячорічний період історії стародавні греки створили раціональну економічну систему, засновану на економному використанні трудових та природних ресурсів, громадянську громадську структуру, полісної організацію з республіканським пристроєм, високу культуру, що зробила величезний вплив на розвиток римської та світової культури. Ці досягнення давньогрецької цивілізації збагатили світовий історичний процес, послужили фундаментом для подальшого розвитку народів Середземномор'я в епоху римського панування.

Метою даної роботи є дослідження такого періоду в історії Стародавніх Афін як афінська демократія

Структура роботи :

вступ,

6 розділів,

висновки,

список використаної літератури,

додатки

1. Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

За своїм політичним устроєм, структурою державних органів грецькі поліси V-IV ст. до н. е.. ділилися на два основних типи: поліси з демократичним устроєм і поліси з олігархічним правлінням. Наявність демократичного або олігархічного ладу в тих чи інших полісах не було випадковістю, тимчасовим збігом обставин, а відображало, як правило, істотні відмінності у соціально-економічних відносинах, що склалися всередині цих полісів. Поліси з високим рівнем економіки, інтенсивним сільським господарством, розвиненим ремеслом і торгівлею активної тяжіли до демократичних форм державного устрою. Демократичний лад як би увінчував інтенсивну економіку, динамічну соціальну структуру торгово-ремісничих полісів.

Олігархія, навпаки, в більшості випадків оформляла в політичній галузі консервативну аграрну економіку, архаїчні суспільні відносини. У той час еталоном олігархії стала політична організація Спарти.

Афінська демократія вважається найбільш розвинутою, самої завершеної та найдосконалішою формою демократичного ладу античних держав. Золотим століттям афінської демократії стало сторіччя з середини V до середини IV ст. до н. е.. Формування системи політичних органів афінської демократії було результатом тривалого історичного періоду починаючи з реформ Солона. «Наш державний лад, - говорив один з прославлених вождів афінської демократії Перікл, - не наслідує чужим установам: ми самі швидше служимо зразком для наслідування деяким, ніж наслідуємо іншим. Називається наш лад демократичним, тому що він грунтується не на меншості, а на більшості громадян ».

Будь-яка політична система, в тому числі і афінська демократія, спрямована на регулювання відносин як між класами (в інтересах пануючого класу), так і між соціальними групами, в тому числі і між окремими людьми, складовими дане товариство. У грецьких полісах (і Афіни тут є одним з класичних прикладів) основою всієї соціально-економічної і політичної організації виступав колектив громадян, що утворює в сукупності античну громаду. Цивільний колектив не складав всього населення того чи іншого поліса, зокрема Афін. Крім громадян, в афінському суспільстві перебували МЕТЕК, численні раби, які в сукупності складали більше половини всього населення. Однак афінська полісної системи спиралася на громадянина і була створена насамперед для афінського громадянина.

Досягненням грецької політичної думки та полісного світогляду було вироблення самого поняття «громадянин». У давньосхідних деспотіях такого поняття практично не існувало. У давньосхідних монархіях були «піддані», правоздатність яких слабо забезпечувалася законодавством і могла бути в будь-який момент ущемлені представниками державної влади.

Грецький же громадянин - це особистість, наділена деякими невід'ємними правами, що становлять основу його життєдіяльності.

Повноправним афінським громадянином міг бути житель Аттики, обоє з батьків якої мали громадянські права, а його ім'я вносилося в особливий список, що ведеться в Демах - нижчих адміністративних одиницях Аттики. У списки включалися юнаки та дівчата по досягненні 18-річного віку після ретельно проведеної перевірки спеціальною комісією. Молоді люди, внесені до цивільних списки Демов, збиралися з усієї Аттики в районі Пірея і тут протягом року проходили навчання та отримували певну виховання під керівництвом спеціальних вчителів - софроністов, обраних з числа найбільш шанованих афінян. Під їх керівництвом юнаки (їх називали ефебамі) навчалися фехтування, стрільб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать