Первісні суспільства сучасності: саамі

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені М. В. Гоголя

Реферат натему:

Первісні суспільства сучасності: саамі

2010

Саами (лопарі) - невеликий народ Півночі Європи чисельністю близько 31 тис. чоловік. Основна маса саамів населяє Північ Норвегії, Швеції і Фінляндії (понад 29 тис. осіб). Частина саамів живе в Росії, на Кольському півострові (1,9 тис. осіб).

Самоназва Кольський саамів - саамі, саами, сортаменту, скандинавських - самелатс, Самеко. Свою назву "лопарі" народ отримав, мабуть, від сусідів - фінів і скандинавів, від яких його сприйняли і росіяни. Вперше назва Лаппі (Lappia) ми зустрічаємо у Саксона Граматика (кінець XII ст.), А в російських джерелах термін лоп' з'являється з кінця XIV ст. Одні дослідники (Т. І. Ітконен) виробляють слова "лопь", "лопарі" від фінського lape, lappea - сторона, інші (Є. Ітконен) пов'язують його зі шведським lapp - місце.

В останні роки як в літературі, так і в побуті лопарів стали часто називати по їх самоназві - саамів.

Саамська мова належить до фінно-угорської мовної сім'ї, але займає в ній особливе місце. Лінгвісти виявляють в ній субстрат, висхідний, на їхню думку, до Самодійські мови.

Сучасна саамська мова розпадається на ряд діалектів, відмінності між якими досить значні. Дослідники поділяють всіх саамів у мовному відношенні на дві гілки: західну і східну. До останньої належать поряд з деякими групами саамів Фінляндії (Інарі і сколтамі) і саами Кольського півострова, які говорять на трьох діалектах: більшість - на іоканьгскому і кильдінському, менша частина - на нотозерскому. Саами Росії знають також і російську.

У саамів можна виділити чотири основних господарсько-культурних типи. До першого відноситься найбільш численна група гірських саамів, що живуть переважно в Швеції, в невеликому числі - в Норвегії та Фінляндії. Вони займаються головним чином гірським оленярством і ведуть кочове життя. Друга група - осілі приморські або берегові саами, до яких належить більшість саамів Норвегії. Їх основне заняття - морське рибальство: влітку і восени - промисел сьомги, а навесні - прибережний вилов тріски. Третя група саамів - так звані лісові. Вони населяють в основному лісові області Швеції і Фінляндії і займаються переважно полюванням на дикого північного оленя та хутрових звірів, а також лісовим оленярством. Спосіб життя їх напівкочовий.

Саами Кольського півострова являють собою абсолютно самостійну етнографічну групу. Їхнє господарство визначається поєднанням оленярство, рибальства та полювання і напівкочового способу життя хоча в останні десятиліття вони ведуть більш осілий спосіб життя.

Давня історія лопарів в даний час вивчена ще недостатньо. Археологічні розкопки, що проводилися на території Кольського півострова, головним чином на його північному узбережжі і почасти в південних районах, призвели до відкриття цілого ряду стоянок, що характеризують діяльність людини в цих місцях в різні періоди його історії.

На крайньому північному заході Кольського півострова, на півострові Рибальському, Б. Ф. Земляковим і П. М. Третьяковим у 1935 р. відкрита своєрідна культура арктичного палеоліту, поширена також на території Північної Норвегії (культура Комса). Стоянки Кольського арктичного палеоліту, розташовані за стародавніми береговим лініях, датуються приблизно VII-V тисячоліттями до н. е..

Дослідженням Кольського неоліту займалися Г. Д. Ріхтер, С. Ф. Єгоров, А. В. Шмідт, Г. І. Горецький. В останні роки значна робота в цьому напрямку проведена Н. М. Гуріним.

Неолітичні пам'ятки Кольського півострова датуються III-II тисячоліттями до н. е..Давнє населення, що залишило їх, було, ймовірно, напів бродячими рибалками та мисливцями на морського і сухопутного звіра. У північних, прибережних районах півострова виявлено залишки поселень як літніх, сезонних, розташованих на березі моря, так і осінньо-зимових, розрахованих на більш тривале перебування людей і віддалених від моря на відстані 3 або 4 км. У місцях цих останніх поселенні знайдені залишки жител напівземлянкового типу. На думку Н. М. Гуріна, населення стоянок було предками сучасних саамів.

Давня культура Кольського півострова виявляє схожість з неолітичними пам'ятниками Карелії, головним чином північно-східного узбережжя Онезького озера. Дослідники вважають, що заселення Кольського півострова стародавніми людьми відбувалося з території Карелії і, цілком ймовірно, з її північно-східній частині. Широке заселення Кольського півострова почалося, на думку археологів, не раніше кінця II тисячоліття до н. е.

Вперше про лопаря Кольського півострова під ім'ям фінів згадує скандинавський мандрівник Оттар, який побував на берегах Білого моря в IX ст.

У російських джерелах назву лоп', як уже говорилося, з'являється тільки з кінця XIV ст., А до цього зустрічаються назви тре, тр', тобто Терська сторона. З XV ст. починають з'являтися відомості про лопаря в грамотах, актах, новгородських Записних книгах та інших письмових документах.

У далекому минулому і ще в XVI-XVII ст. предки Кольський саамів займали значно більшу територію, населяючи землі сучасної Карелії. Про це свідчать топоніміка, а також новгородські Записні книги. З просуванням карелів на північ лопарі були поступово витіснені з цих земель. Але ще в середині XVIII ст., Як можна судити за збереженими від того періоду рукописним картками,