Релігійно-ідеологічний фактор в підготовці англійської революції

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історичний факультет

Реферат на тему :

«Релігійно-ідеологічний фактор в підготовці англійської революції»

Виконав :

студент 3 курсу, 3 групи

Лисун Іван

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Виникнення і ідеологічні засади пуританства. Розпад на дві течії: пресвітеріан і індепендентів і різниця в програмних положеннях цих течій

2. Левеллери. Розвиток, суспільно-ідеологічні положення

3. Диггери – найпоміркованіша течія. Розвиток і причини їхнього краху

4. Квакери. Організація і діяльність

Висновок

Вступ

Однією з найважливіших особливостей Англійської революції середини XVII століття була своєрідність ідеологічної драпіровки її соціально-класових і політичних цілей. Це була єдина революція європейського масштабу, в якій роль бойової теорії повсталих грала ідеологія Реформації у формі кальвінізму на англійському грунті, - пуританізм.

Одні бачили в ньому дорогу до свободи і демократії, інші - дорогу до насильства і тиранії. Одні підкреслювали консерватизм економічного учення пуританізму, значення його середньовічного коріння, інші бачили в нім одну з передумов розвитку капіталізму в Англії і подальшого зростання її колоніальної імперії. Одні підкреслювали значення пуританізму для розвитку природознавства, інші вважали, що пуританізм тут ні при чому, що природознавство мало не релігійні, а світські витоки, що ведуть до розвитку капіталістичних стосунків, і кінець кінцем вказували на зв'язок його з італійським Ренесансом. Одні бачили в пуританізмі джерело вільнодумства, інші підкреслювали в нім фанатизм і релігійну нетерпимість. Пуританізм веде свій початок з 90-х років XVI століття. У його передреволюційній історії слід розрізняти два етапи:

1) доктринальний (в перевазі - опозиція королівської, англіканської церкви, обумовлена незавершеністю Реформації в цій країні) і 2) політичний - злиття релігійного нонконформізму з політичною опозицією абсолютизму Стюартів. Якщо перший з вказаних етапів дав про себе знати ще в правління Єлизавети I, то передумови переростання першого в другий були закладені в самому факті складання в країні революційної ситуації. Сама неминучість настання політичної фази пуританізму витікала з переплетення церковного устрою і механізму політичного владарювання, настільки тісного, що падіння одного неминуче спричиняв за собою крах другого. І справа полягала не лише в тому, що з часу Реформації носій англійської корони був одночасно главою англіканської церкви, по волі якого заміщалися вакансії ієрархів церкви - архієпископів і єпископів - і тлумачилися, в кінцевій інстанції, догмати віровчення, але і в тому, що церква перетворилася з цих пір в інститут, найбезпосереднішим чином поставлений на службу інтересам двору.

Королівська адміністрація диктувала зміст недільних проповідей, що виголошувалися у всіх церквах країни. Церковні суди, що знаходилися під керівництвом єпископів, залучали прихожан до відповіді не лише за несплату церковної десятини, але і за невідвідування недільної служби, за єресь, за «розбещеність» і тому подібне. В цілому не було такої сторони життя прихожанина, яке не знаходилося б під пильним наглядом приходського священика. Цензура друкарського слова, що здійснювалася церквою, вишукувала не лише єресь, але і політичну крамолу. Нарешті, що функціонувала під керівництвом архієпископа так звана Висока комісія була по суті таким же знаряддям королівської прерогативи, як і сумно знаменита Зоряна палата. У результаті не буде перебільшенням сказати, що англіканська церква була однією з ланок, причому найефективнішою, бюрократичної системи абсолютизму в цій країні. У міру переростання останньої в систему суто реакційну тільки що відмічена функція церкви ставала одним з чинників процесу формування опозиції двору.

Всі ці перетворення і процеси, що сягають початком правління Єлизавети І, викликали зародження і розвиток в країні маси різних рухів, які різними методами протистояли абсолютизму і застарілим порядкам. Серед найпоширеніших були пуританство, що згодом розпадеться на дві течії: пресвітеріанство, більш помірковані і індепендентів, радикально налаштованих; левеллери, що набули широкого поширення в армії, а також диггери, найбільш помірковані.

1. Виникнення і ідеологічні засади пуританства. Розпад на дві течії: пресвітеріан і індепендентів і різниця в програмних положеннях цих течій

Опозиція проти абсолютизму прийняла в Англії в кінці правління Тюдорів релігійну форму. В країні почав розвиватись широкомасштабний, релігіозно-суспільний рух, відомий під назвою пуританства (від латинського слова purus - чистий; точніше від англійської його форми pure). Під ім'ям пуритан в Англії ще з 60-х років XVI ст. були відомі протестанти, що не задовольнялися тією незавершеною, половинчастою реформою, яка була проведена в Англії в середині цього століття (збереження епископата в сталій після реформи державної англіканської церкви і значною частини церковного землеволодіння у вигляді єпископських земель, збереження у культі і віровченні багаточисельних елементів католицизму, зокрема пишної обрядовості, і т. д.). Пуритани вважали єпископальну англіканську церкву напівпапською, такою, що зупинилася на півдорозі між протестантством і католицтвом. З іншого боку, пуритани критикували залежність англіканської церкви від уряду що призначав, зміщував і ко