Топографія стародавнього Воїня

Топографія стародавнього Воїня

Вступ

Перша згадка про місто Воїнь міститься у «Повісті временних літ» під 1055 р. В цьому році переяславський князь Всеволод Ярославич ходив до Воїня на торків, які з’явилися тоді вперше в південно-руських степах, і здобув перемогу. Потім Воїнь згадується під 1079 р. в зв’язку з міжусобною князівською боротьбою, активну участь у якій брали половці. Роман Святославич, позбавлений княжіння старшими князями Ярославичами, змушений був втекти до Тмутаракані. Тут він заручився підтримкою половців і разом з ними виступив на Русь проти своїх дядьків. Половці і з ними Роман підступили до Воїня. Але переяславському князю Всеволоду Ярославичу вдалося розладнати союз Романа з половцями і перетягти їх на свій бік. Роман втік з Воїня і був убитий своїми колишніми союзниками.

Під 1110 р. літопис розповідає про те, що до Воїня підійшли руські і половецькі війська, але супротивники з якихось причин не вступили в бій і розійшлися. Ще одна літописна згадка про Воїнь міститься під 1147 р. В цьому році під Воїнем був укладений мир між київським князем Ізяславом Мстиславичем і половцями.

Літописні згадки про Воїнь характеризують його як значний населений пункт, що був добре відомий на Русі. Саме за ним літописець визначає місце подій, які його цікавили. З літописних згадок випливає, що Воїнь знаходився на пограничній території Русі, на лівому березі Дніпра в межах Переяславського князівства.

Археологічні розкопки Воїнського городища почалися в 1956 р. в зв’язку будівництвом Кременчуцької гідроелектростанції і підготовкою території до затоплення. Вони провадилися протягом чотирьох років. Останнім сезоном розкопок було літо 1959 р., коли вже було закінчено переселення мешканців і закінчувалося очищення площі. Весною 1960 р. була перекрита гребля гідроелектростанції і почалося наповнення водосховища.

Кременчуцька древньоруська експедиція Інституту археології АН УРСР поставила перед собою завдання як можна ширше розкрити городище і вивчити матеріальні залишки Воїня. Обмежений час і велика площа не давали можливості виконати це завдання шляхом суцільного розкриття культурного шару. Тому роботи зосереджувалися на окремих ділянках, що здавалися найважливішими з точки зору планування та можливих результатів дослідження.

На дитинці роботи провадилися в північній, східній і південній частинах, на валу і прилеглій до нього площі, а також на розташованій між валом і внутрішнім ровом рівній площадці з добре виявленим культурним шаром. Деякі роботи були проведені на низькій заплаві між внутрішнім ровом і руслом річки.

На посаді з метою ознайомлення роботи провадилися в кількох місцях: в східній частині – недалеко від дитинця; в північній, прилеглій до Кривулі; на Івановому горбу; в західній частині, прилеглій до Рівчака; на південь від дитинця та в центрі. Розкопувався також могильник за Рівчаком. Досліджено територію площею 7735 км² , що становить близько 2,5% площі міста.

Дитинець

Оборонні споруди

Розташування Воїня на південно-східній окраїні руської землі і його роль як одного з пунктів Посульської оборонної лінії та укріпленої гавані вимагали будівництва потужних споруд. Вже зовнішній огляд валу і рову дають можливість зробити висновок, що вони дійсно відповідали захисним вимогам. При розкопках виявлені залишки кріпосних конструкцій і кілька систем, які або збудовані в різні періоди, або мали окремі фортифікаційні завдання.

Перші оборонні споруди Воїня були закладені під час заснування міста в Xст., певно, за часів Володимира Святославича, тоді, коли укріплялись кордони Русі. Від них збереглися лише сліди, виявлені в двох місцях дитинця в південній і північній частинах під залишками валу, насипаного вже під час другого будівельного періоду. Дитинець спочатку був обнесений двома валами, між якими був рів. Сліди валів висотою 5 м. Ішириною 20–22 мта рову глибиною 6 м і шириною близько 16 мвиявлені в південній частині при зачистці профілю валу, що тут розмивався річкою та в спеціально закладеній траншеї.

Внутрішній вал першого будівельного періоду був збудований зглини, у якій простежено сирцеву кладку з вальків або цегли. З певністю про таку будову валу можна говорити щодо південної його частини, де він обривався до Сули. З північної сторони дитинця вал мав і дерев’яні конструкції, від яких в траншеї, що тут була закладена, виявлено залишки гнилих стовбурів та колод. Але якими були ці конструкції, ми не знаємо.

Найдавніші вали дитинця насипалися і будувалися в північній і західній частинах на підвищеному плато на рівні природного горизонту, а в південній-на рівні низької заболоченої заплави. Матеріалом для підсипки був ґрунт, викинутий з рову, а на заплаві – принесений з інших місць; він складався з чорнозему, глини, піску і болотної землі, пророслої корінням рослин.

Перша, найраніша лінія укріплень дитинця проходила там, де вона була і пізніше. Розміри дитинця залишалися в основному однаковими з часу його заснування до загибелі.

До першого будівельного періоду належить рів, виявлений на захід від дитинця на відстані близько 100 м. Він являв собою другу лінію оборони і проходив від Кривулі на півночі до заболоченої заплави на півдні, обіймаючи дугою частину плато, де розташовувався посад. Цей рів був засипаний ще в давнину. Виявлений він при розкопках. Його слідами на поверхні є дуже малопомітне пониження площі. В