Боротьба патриціїв і плебеїв

Зміст

Вступ

1.Походження патриціїв і плебеїв та причини їхньої боротьби

2. Реформи Сервія Туллія

3. Закони ХІІ таблиць

4.Завершення боротьби патриціїв і плебеїв

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Боротьба плебеїв з патриціями в Давньому Римі - цікава та яскрава сторінка його історії. По суті, в майже двовіковій боротьбі цих станів виникла держава Риму, "суспільний організм". До нас дійшло досить багато свідчень античних істориків і письменників про цю боротьбу. Великі римські історики Тит Лівій і Діонісій Галікарнаський, захоплюючись розповіддю дійсно хвилюють події, тим не менше, трепетно ставилися до усної традиції розповіді про них. Записані ними історії - перекази і предмет гордості римського народу.

По мірі розширення римської території і збільшення населення, колишній надзвичайний стан патриціанських родів не могло залишитися незмінним. Боротьба станів почалася, згідно з переказами, ще наприкінці царського періоду. Тит Лівій і Діонісій Галікарнаський наступним чином викладають хід цієї боротьби. Першим кроком на шляху до поширення політичних прав за межі небагатьох патриціанських сімей наші джерела вважають реформу Тарквинія Стародавнього; цей цар приєднав до старовинних Тіціям і Луцерам ряд нових сімей, не утворивши з них самостійних триб, але включивши в колишні під назвою РАМН, Тиціїв , Луцерів-молодших, і дав їм тим самим право участі в народних зборах. Частина плебеїв (за свідченням Лівія - 100) отримала навіть доступ до сенату, як "батьків молодших народів". Ця перша міра полегшила подальше поліпшення становища плебеїв, ближче всього реформу Сервія Тулія, який знайшов собі підтримку в них. Традиція приписує Сервию не одну військову реформу, але іполітіческую; розділивши народ на класи і центурії, Сервій разом з тим, пословам римських істориків, поклав початок центуріатних зборам, доступним і для патриціїв і для плебеїв, що володіють необхідним цензом. Цих завоювань, згідно з переказами, мало не втратили при Такрвініі Гордо, усім царством якого, з моменту вступу на престол, було суцільним насильством і порушенням закону. Явно прагнучи до розширення своєї влади, Тарквіній все рідше і рідше радився з сенатором і майже не скликав народних зборів, а вирішував справи одноосібно. Затаєне невдоволення царем була підігріта насильством над дружиною Коллатіна - Лукрецією, досконалим сином Тарквинія. Народ оголосив Тарквинія Гордого позбавленим престолу, піддав його з родиною вигнання і вирішив назавжди знищити царську владу. Скликане центуріатних збори обрали двох консулів - наступників царської влади, але з відомими обмеженнями, з часом все збільшується. Між іншим, вже в перший рік республіки консул Публій Валерій провів низку законів, які дали йому прізвисько Публіколи ("прихильник народу").

Мета досліджень : дослідити процес переходу Римської державності від царського періоду до періоду Республіки.

Структура роботи : вступ, 3 розділи, висновки, список використаної літератури та додатки.

І. Походження патриціїв і плебеїв та причини їхньої боротьби

Вигнання Тарквініїв стало межею між царським і республіканським періодами. Республіканські посади і заклади входили в життя повільно, пристосовуючись до конкретних умов і видозмінюючись. Принципова різниця між республіканською і царською конституціями полягала в колегіальності, виборності і короткотерміновості магістратів. Поряд зі старими закладами – сенатом і комісіями – з’явилися нові. На чолі держави стали два виборних на один рік магістрати. Спочатку ці посадові особи називалися преторами (в Законах ХІІ таблиць praetor - ватажок), а з середини V ст. до н.е. – консулами (латинською – consulare - радитися). Постає питання, чому на чолі держави стали два претори? З приводу цього існує ряд версій:

1. Римляни налаштовані були таким чином послабити вищу владу.

2. У момент повалення царської влади міське ополчення складалося з 2-х легіонів, керівники яких стали на чолі держави.

3. У Римі існувало два типи центурій – старші і молодші, тому віл них і було обрано по одному претору.

4. У повалення царської влади головну роль відігравали два патриціанські роди (ця версія, на нашу думку найвірогідніша).

5. І, нарешті, спочатку ця посада не була колегіальною. Обирався старший претор та його помічник і лише з IV ст. посада стала колегіальною.

У перші роки Республіки управління знаходилось в руках впливових патриціанських родів. Маса сільського і міського плебсу фактично була позбавлена політичних прав. Як же з’явилися на політичній арені Риму ці два стани, боротьба між якими була рушійною силою розвитку римського суспільства, і які, видозмінюючись, продовжували існувати впродовж всієї історії Риму? Розглянемо існуючі теорії:

1. К. Нібур вважав, що стан плебеїв з’явився з жителів поселень поблизу Рима, підкорених першими царями і приведених в місто. Вони були вільними людьми, але не мали політичних прав, не могли вступати в шлюб з корінними жителями Рима (патриціями), у них була відсутня своя організація аж до реформи Сервія Туллія.

2. Д.Л. Крюков доводить, що з давніх часів існувала різниця між релігією патриціїв і плебеїв. Перша була релігі

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать