Развитие украинского государства в 50-60 гг. /Укр./

Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

КАФЕДРА РПС

Реферат з економічної історії

на тему:

Розвиток госродарства України у 50-60рр.

Виконали студенти

1курсу ФЕФ, 12гр.

Фельдбарг Ілля

Степанець Інна

Лепушинський Володимир

Христич Ганна

Кобріна Юлія

Перевірив

Маслов А.О.

КИЇВ 1999р.

ПЛАН

стор.

Вступ 3

1. Децентралізація в управлінні економікою 3-5

2. Розвиток промисловості 5-10

3. Розвиток сільського господаоства 10-14

4. Зміни в соціальній сфері 14-16

Висновки 16

Список використаної літератури 17

Вступ

В середині 50-х років еконо­міка України в цілому залічувала рани, завдані війною, і нагромадила певний потенціал для зростання. Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний, нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть радянська верхівка. Існувала очевидна й на­гальна необхідність, загального послаблення жорсткого ста­лінського контролю. Суттєво важливим було, щоб народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від на­копиченої радянською державою гігантської політичної та економічної потужності. Але в міру того як Кремль обережно послабляв хватку, знову виринали проблеми, нібито вже раніше розв'язані, й наступники Сталіна у пошуках нових рішень нерідко породжували й нові проблеми. Хоч відступ від сталінізму й пошуки свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх республіках Ра­дянського Союзу на Україні ці зміни були особливо чи­сленними й вартими уваги.

Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато, оскільки, випередив­ши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим самим зміцнив би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що комунізм є справді передовою системою. Хрущов, як не парадоксально, розумів: щоб довести еко­номічні переваги комунізму, партія муситиме стати менш ідеологізованою, а більш управлінською організацією.

В 1957 р., щоб розв'язати проблему спаду продуктивності промислового виробництва, Хрущов розгорнув свою супе­речливу економічну реформу на основі раднаргоспів (рад народного господарства), що стала однією з найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці починаючи з 20-х років. Важливою щодо економіки була реформа управління. Суть її полягала у певній демократизації управління, розширені господарчих прав союзних республік, наближенні управлінських структур до виробництва, скороченні управлінського апарату. Спроба перемістити центр планування та управління від московських міністерств до регіональних органів мала за мету обминути вузькі місця бюрократичної організації в центрі. На території СРСР було утворено 105 раднаргоспів, а в УРСР – 11.

Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і під кінець1957 р. вони наглядали за 97% заводів у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.)[1] . Не дивно, що українські планувальники економіки й господарські керівники заговорили насамперед про потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому. На початок 60-х років, коли Україна та інші республіки стали проводити виразно незалежну економічну політику, Москва занепокоїлася, звинувачуючи їх у “економічному сепаратизмі”.

Тому переваги нової системи управління, в основі якої лежали раціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити на свій бік шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з основною підвалиною "єдиної та неподільної" — принципом централізму.

Але безперечно були і позитивні зрушення, тому можна виділити такі позитивні та негативні риси цієї управлінської реформи – децентралізації:

(+) (-)

1. Раціональне використання ресур- 1. Не відбулось запланова- сів і матеріалів; ного скорочення управ-

2. Зменшення нераціональних лінського апарату; транспортних перевезень; 2. Перевага місцевих інте-

3. Краще забезпечення місцевих ресів над загальними - економічних інтересів (керівни- “місництво”[2] (“економічний ками на місцях); сепаратизм”);

4. Створення умов для запровад- 3. Відсутність єдиної техно- ження госпрозрахунку (лист логічної політики; Лібермана). 4. Складнощі з плануванням

5. Збереження командних

методів управління.

Як і належало було чекати, “флірт” України з економічним самоствердженням виявився швидкоминучим, - ця економічна “незалежність” не означала що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками. Тільки у 1959—1961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14% свого національного доходу, які нічим не були відшкодовані. У будь- якому випадку Україна не мала змоги скористатися мож­ливостями цієї тимчасової децентралізації, оскільки еконо­мічна система працювала в цілому за законами попереднього часу.

2. Розвиток промисловості

На початку 50-х років промисловість України, як і всього Радянського Союзу розвивалась дуже

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать