Народно-визвольна війна українського народу під проводом Б Хмельницького її причини основні би

Ця робота є платна!!! = 6 $

Звертайтесь за адресою : HAOSS @ UKR NET

або по тел. 8 067 725-72-05 (дзвонити з київстару).

Оплата по перерахунку через ”Аваль-Експрес”. Після оплати ви отримуєте на свій Е-маіІ роботу у повному обсязі, відредаговану і готову до друку!!!

Для львівян по домовленості.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра історії та теорії

даржави і права

на тему:

“Народно-визвольна війна

українського народу під проводом Б.Хмельницького, її причини, основні битви та наслідки”

ПЛЯН

1. Причини народно-визвільної війни ............................................... III сторінка

2. Богдан Хмельницький та повстання під його проводом ........…..V сторінка

3. Початки утворення держави .......................................................VIII сторінка

4. Зборівський трактат ........................................................................X сторінка

5. Висновки ...........................................................................................XII сторінка

6. Літературні джерела ....................................................................XIV сторінка

ПРИЧИНИ НАРОДНО- ВИЗВІЛЬНОЇ ВІЙНИ

Повстання 1948 р. стало одним з найбільших катаклізмів української історії. В цей період магнати великою мірою спричинялися до освоєння України, вони також були чинником нестабільності і напруженості, що стали хронічними хворобами суспільства. Керуючись принципом “сильніший завжди правий“, вони постійно вдавалися до насильства у конфліктах зі своїми підлеглими та іншими магнатами. Ці егоцентричні, анархічні тенденції, а також слабкість авторитету королівської влади у порубіжних землях змусили поляків визнати, що “ на Україні править беззаконня “.

Головною причиною втрати могутності й державності Київської Русі стала татаро-монгольська навала. Але північні території, такі як Новгород та Прибалтика залишились поза цим лихом. Незабаром внаслідок значної еміграції в Прибалтику , там утворюється могутня Литовська держава. Так як Литва раніше не належала до Київської Русі і внаслідок еміграції, там мешкало дуже багато українців, тому тут не виникало питання “панівної нації”

Узагальнюючи все вищевказане приходимо до висновку, що українці почували себе в Литві дуже комфортно .

Але обставини склалися несприятливо для нашого народу саме у той час, коли могутня Оттаманська імперія поставила собі за мету захопити всю Європу. Перед обличчям такої загрози литовський князь Ягайло погодився на династичний шлюб з польською королевою Ядвігою. Якщо не враховувати, що перед цим Польща та Литва довго воювали між собою, то можна тільки було здогадуватись про настрої у суспільстві.

Польська влада спочатку вела себе досить обережно і не впроваджувала ніяких змін, так само як і литовський нарід не хотів вповаджувати нічого нового і не скасовувати нічого старого.

Але агресивна Католицька церква не змогла втерпіти перед видовищем “незайманих” земель України і змусила польського короля Казімира піти в широкий наступ на права українців.

Всюди була запроваджена латинська мова, по всій Україні будувались католицькі костели та монастирі, а діючи православні - передавались у власність католицької церкви, або продавались євреям під склади та корчми. Польський король роздавав українські землі своїй шляхті без усілякої платні, як дар.

Українці були фактично зведені до статусу рабів. Українська шляхта та значна частина литовської виступали на захист своїх прав.

Незабаром польське дворянство отримало значні привілеї. Після укладання унії між католиками та частиною православних владик у 1596 року, вийшов указ короля, який прирівнював права з поляками тих українців, які приймали католицьку або уніатську віру. До того ж, католицька церква через поширені мережі своїх навчальних закладів на території України дістала змогу прищеплювати молодим українським шляхтичам “потрібний” світогляд і таким чином підкоряти собі нові українські землі.

Внаслідок цього більша частина нашої шляхти “сполячилась”, згадати хоча б за нащадка Байди Вишневецького – Ярему Вишневецького, ренегата, який своєю жорстокістю по відношенню до власного народу вразив навіть поляків, які ж і підбили його на цю справу. "Діди його були Русини, православної віри, напр. відомий Дмитро Вишневецікий, прозваний Байдою. Яремі Вишневецькому, окрім давніх маєтків, належали великі простори землі в теперішній Полтавщині; Ярема засиляв ті землі, будував замки, а як почалось повстання, то втік у Польщу". [1]

“У 1505 р. контрольований шляхтою сейм схвалив закон “Nihil novi”, за яким королю заборонялось видавати нові укази без згоди ставників шляхти. А у 1573 р., коли помер останній представник династії Ягеллонів, шляхта отримала право обирати собі монархів і визначати їхні прерогативи шляхом угоди, що називалася “Pacta conventa”. Ця цитата вказувє, з якою потужністю стала зростати сила і неконтрольованість шляхти в Речі Посполитій

Суть справи в тому, що справжнім господарем в країні стала анархічна, жорстока, бездушна шляхта. Саме в цьому лежать всі причини Визво

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать