Національно-державне відродження укр народу

1 . Передумова державного відродження України : а ) Причини та суть кризових явищ в економічному та духовному житті суспільства .

Післяхрущовське двадцятиріччя(1965–1985)нерідко називали періодом“застою ” , кризою системи . Д ва десятилітя “застою” харектиризувална міжнародній арені суперництвом двох воєнно-політичних блоків -

НАТО та ОВД .Відносини між ними інколи пом’якшувались, інколи загострювались. Вони мали форму воєнного, економічного, політичного протистояння.На23 зїзді КПРС у березні 1966р. Узяв курс на жорсткішу, ніж за часів Хрущова М. Зовнішню політику. Економічні ресурси СРСР мали спрямовуватися передусім на досягненняя воєнно-стратегічного паритету з країнами НАТО. Ставилося навіть перевищити ці країни за якістю та кількістю озброєнь. Справді, економічні показники в ці роки, за винятком «золо­того» (1966—1970) п'ятиріччя, знижувалися. Економічна рефор­ма, яка була започаткована у березні і вересні на пленумах ЦК КПРС (1965), була прискорена партійно-державною бюрокра­тією, її початковий розмах поступово слабшав. Глибока структурна перебудова економіки була необхід­ністю, але вона не здійснювалася. Як і раніше, в народному гос­подарстві домінувала важка промисловість. Кращі кадри пра­цювали на оборонних підприємствах. Ці підприємства погли­нали кращу сировину, їх обслуговували високо кваліфіковані кадри та вчені. А тим часом на підприємствах цивільних галузей швид­ко старіли основні виробничі фонди, і на їх оновлення кошти не виділялися. Україна перетворилася на полігон для еко­номічних експериментів центральних відомств, в результаті яких великі райони республіки стали зоною екологічного лиха. Концентрація в Україні атомних електростанцій, побудованих за недосконалими проектами, досягла критичного рівня.

Колгоспно-радгоспна система в 70—80-х роках продемонстру­вала свою повну неефективність. Аграрний сектор економіки поглинав величезні матеріальні ресурси, а його продуктивність знижувалася. Науково-технічна революція мало торкнулася сільського господарства України. Для забезпечення населення продовольством держава мусила в широких масштабах закупо­вувати зерно за кордоном. Українське село занепадало. Сотні тисяч гектарів найродючіших земель були виведені з госпо­дарського обігу. В 1972—1986 рр. з карти України зникло півто­ри тисячі сіл. Цьому штучному процесові не було ні економічно­го, ні соціального виправдання.

Народна освіта - підґрунтя культури й духов­ності — в 60-80-х роках перебувала в стані жорсткої політизації, пристосування до потреб «комуністичного будівництва».

У 1966—1967 рр. у школах республіки розпочався перехід на нові навчальні програми, який планувалося завершити за 10 років. Окрім нових розділів фізики й загальної біології, свого часу заборонених (кібернетика, генетика), було запроваджено курси філософії та політекономії соціалізму, об'єднані в спе­ціальний предмет — суспільствознавство, у восьмих класах було введено новий курс «Основи Радянської держави і права».

У 1972 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли спільну постанову «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи». За­значений документ, а також прийняті в 1973 р. «Основи законо­давства СРСР та союзних республік про народну освіту» визна­чили основні напрями навчального процесу в наступні роки. Їх прийняття означало, що віднині завданням шкіл та прирівняних до них закладів е надання середньої освіти кожно­му громадянинові України, незалежно від його бажання і здібностей. Запровадження обов'язкової загальної освіти вима­гало значних зусиль і коштів для реалізації.

Гучні заяви про охоплення всієї молоді середньою школою негативно вплинули на якість навчання. Було запроваджено жорсткі критерії оцінки роботи навчальних закладів за кіль­кісними показниками. Велася активна боротьба з другорічництвом, за збереження учнівського контингенту. Обов'язковість середньої освіти вела до знецінення знань, окозамилювання, оскільки високу оцінку керівництва міг дістати тільки той пе­дагог, учні якого мали високі оцінки. Заробітна плата вчителів була низькою.

Особливий акцент у 60—80-х роках робився на трудовому ви­хованні учнівської молоді. Учні мусили оволодіти робітничими та сільськогосподарськими спеціальностями.

Антигуманною була акція із закриття, особливо у сільській місцевості, малокомплектних початкових і восьмирічних шкіл. У 60-х роках кількість загальноосвітніх шкіл у республіці змен­шилася на 3160, у 1980 р. в Україні їх було 20935, що майже на 9,3 тис. менше, ніж у 1960 р.

Політична еволюція в Україні. Прийняття Верховною Радою УРСР “Декларації про системи в Україні ”

15Травня 199 0 р. в Києві вперше як постійний парламент розпочала роботу Верховна Рада УРСР нового скликання. Ця подія надала нового імпульсу всьому політичному життю республіки. "Ідея незалежності України, яка нещодавно вважалась «анти­народною», «націоналістичною», а значить і злочинною, на пов­ний голос зазвучала у стінах парламенту. До Верховної Ради вперше потрапили політики, безмежно віддані справі націо­нального відродження, готові відстоювати її в гострій парла­ментській боротьбі.

Приклад цього подавали інші союзні республіки. В 1988-1990 рр. декларації про держав