Грецьке торговельне судноплавство в останній чверті XVIII - на початку XIX століть

ГРЕЦЬКЕ ТОРГОВЕЛЬНЕ СУДНОПЛАВСТВО В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ XVIII - НА ПОЧАТКУ XIX СТОЛІТТЯ

В останній чверті XVIII в. великого розвитку набуло судноплавство на островах Егейського моря, головним чином на Ідрі, Спецце і Псаррі. Міжнародні події того часу сприяли піднесення торгового судноплавства на цих островах. Російсько-турецька війна 1768-1774 р. і Велика французька революція зіграли в цьому вирішальну роль. Перевезення зерна торговельними судами Архіпелагу[1] під час наполеонівських воєн принесло великий прибуток грецьким купцям і судновласникам. Під час визвольної війни торговельні судна традиційних центрів мореплавання Егейського моря стали основою військово-морських сил греків.

Судноплавство як явище конкретної економічної дійсності стосується певного геополітичного району та пов'язано як з його загальним економічним розвитком, так і з міжнародною кон'юнктурою (коли рівень розвитку судноплавства дозволяє здійснювати зовнішні вантажоперевезення). Саме торговельне судно як економічна одиниця має відношення до наступних сфер економіки: вантажоперевезення, товар і галузі промисловості, що його виробляють. Таким чином, судноплавство залежить від загальних економічних і позаекономічних умов функціонування, що передбачає обов'язковий огляд міжнародних подій, які тією чи іншою мірою впливають на стан мореплавання. Що стосується діяльності грецького торгового судноплавства в останній чверті XVIII - на початку XIX ст., то достатньо розглянути зміни в міжнародній економіці й політику в цей період. До того ж географічні межі міжнародних відносин установлювалися відповідними межами діяльності грецького судноплавства - Середземномор'ям і узбережжям Португалії, хоча деякі грецькі судна доходили до Амстердама, Великобританії й Америки. Вивчення торгового мореплавання з портів Греції в останній чверті XVIII - на початку XIX ст. на тлі геополітичних змін у районі Середземномор'я є важливим для розуміння умов, у яких розгорталися морські бої Грецької революції 1821-1830 р. Торговельний флот, що сформувався в основному в цей час на островах Егейського моря, став основою військово-морських сил греків у визвольній війні.

У російській історіографії питання історії грецького торгового судноплавства останньої чверті XVIII - на початку XIX ст. Досліджені незначною мірою. Серед робіт російських істориків, що тією чи іншою мірою стосуються цієї теми, слід зазначити роботи Г.Л. Арша, Е.И. Дружиніної і М.С. Мейєра [1-3]. В українській історіографії ця тема досліджується вперше.

Великий внесок у дослідження історії торговельного судноплавства Греції внесли грецькі історики. В другій половині XIX ст. вийшов цілий ряд робіт, написаних на основі спогадів учасників морських боїв визвольної війни ("Коротка історія трьох островів Ідри, Спецце і Псарри, що брали участь у морських боях національно-визвольної війни" Г. Фотопулоса, "Про острів Спецце" А. Орландоса, "Історія острова Псарри" К. Нікодимоса, "Історія острова Ідри з найдавніших часів до 1821 р." А. Міауліса) [4-7]. Автори цих праць обмежилися питаннями національної історії островів Егейського моря, їхньої ролі в революції і не порушували проблем економічного характеру. За останні двадцять років з'явилися роботи, написані з залученням не тільки грецьких, але й англійських і французьких архівних матеріалів, що містять цінні відомості про грецьке торговельне судноплавство останньої чверті XVIII - на початку XIX ст. як міжнародне економічне явище. Серед них виділяються дослідження С. Асдрахаса "Грецьке суспільство й економіка в XVIII - XIX ст. ", Г. Леондаритіса "Грецький торговельний флот (1453-1850)", В. Креммідаса "Грецьке судноплавство: 1776-1835", Т. Константинідіса "Судна, судновласники, моряки (1800-1830): вступ до історії морських операцій визвольної боротьби" [8 - 11].

Джерельною базою статті є опубліковані архіви громад островів Ідри, Спецце і Псарри [12-14] і повідомлення французького консула в Греції Ф. Пукевілля [15].

Мета цього дослідження - на основі комплексного аналізу літератури й джерел простежити за розвитком грецького торговельного мореплавання й суднобудування в останній чверті XVIII - на початку XIX ст., географію діяльності грецьких судновласників, характер торгівлі. Обсяг роботи не дозволяє нам висвітлити питання функціонування суден як економічної одиниці (будівництво, вартість вантажів, розрахунки плавання тощо).

Грецьке судноплавство виникло, як відомо, у далекій давнині. Після падіння Константинополя ця традиція не припинила свого існування, й морські перевезення здійснювалися на простих човнах. Турки не займалися економічним розвитком завойованих територій, і морська торгівля Османської імперії в перші століття після падіння Візантії залишалася в руках венеціанців і генуезців, а з XVII ст. перейшла до англійців, французів тощо, бо турецьке населення не було пристосоване для морської служби, тому жителі островів і узбережжя вербувалися до флоту. Грецькі моряки працювали на галерах аж до XVII ст., потім з них комплектувалися команди для військових кораблів. По закінченні служби греки поверталися додому, збагачені знаннями і досвідом морської справи, займалися рибальством, каботажним плаванням і спорядженням тепер уже своїх власних невеликих суден.

Початок розвитку морської торгівлі на острові Сірос відноситься на кінець XVII ст. Його столиця Ермуполіс була важливим торговельним центром на шляху з Туреччини