Соціальний та етнічний склад катакомбного населення

План.

1. Вступ………………………………………………………………………………….2 2. Загальна характеристика катакомбної культури………………………………......2 3. Соціальна стратифікація…………………………………………………………….3 4. Особливості етнічних розвідок в археології……………………………………….4 5. Етнічні дослідження на базі поховального обряду………………………………..6 5.1. Методологічна основа дослідження. Створення вибірки та списку ознак для аналізу…………………………………………………………………………….6 5.2. Сумарна характеристика та групування масивів поховань…………………..7 5.3. Проміжний висновок……………………………………………………………8 6. Кераміка як джерело для етнічних та соціальних реконструкцій………………...9 7. Висновок……………………………………………………………………………..13 8. Список використаної літератури…………………………………………………...14 9. Додатки………………………………………………………………………………15 9.1. Територіальні масиви, окреслені С.Ж. Пустоваловим в ході дослідження етносоціальних рис катакомбного населення Північного Причорномор’я….15 9.2. Сукупності ознак, виділених С.Ж. Пустоваловим, для дослідження етносоціальних рис катакомбного населення на базі поховального обряду...16 9.3. Ілюстративні матеріали…………………………………………………………17 1. Вступ Даний реферат присвячений проблемам соціального та етнічного членування катакомбної культури – проблемам, які широко висвітлювались в працях таких видатних дослідників-археологів, як передусім С.Ж. Пустовалов. В своїх дослідженнях він широко розкриває питання диференціації катакомбного населення за багатьма ознаками: віковою, статевою, соціальною, етнічною[1]. Також в цій роботі використані праці таких спеціалістів як Шапошнікова О.Г, Отрощенко В.В., Ковалева І.Ф., Бережанська С.С., Попова Т.Б., Круц С.И. Братченко С.Н., Смирнов А.М. та багатьох інших. Метою нашої роботи було дослідити особливості соціального та етнічного складу катакомбної культури, для цього ми спочатку висвітлили питання загальної характеристики цієї культури, її економічний стан, а також деякі особливості етнологічних розвідок в археологічній науці, потім ми дослідили два типи джерел – поховальний обряд та кераміку, за якими власне і були з’ясовані основні положення та висновки даної роботи. 2. Загальна характеристика катакомбної культури. Катакомбна культура – це археологічна культура епохи ранньої бронзи, яка була розповсюджена в 1й половині і 3й чверті II тисячоліття до н.е. в Північному Причорномор’ї та Нижньому Поволжі. Вона була виділена на початку ХХ столітті В.А. Городцовим. Городцов також вибудував свою систему періодизації катакомбних культур, застосовуючи стратиграфічний метод, типологію форм поховального обряду й інвентарю. Носієм катакомбної культури була група споріднених культур, генетично пов’язаних з племенами ямної культури, які жили на цій же території в ІІІ тис. до н.е. Для катакомбної культури характерні родові поселення і курганні могильники (поховання в під курганних катакомбах, в скорченому положенні на боці, посипані червоною вохрою, яка символізувала вогонь). Серед інвентарю катакомбної культури слід зазначити глиняний посуд з орнаментом, нанесеним шнуровими штампами (характер орнаменту дозволяє включити катакомбну культуру в більш широке коло культур шнурової кераміки), камінне та бронзове знаряддя та зброю, кісткові та бронзові прикраси[2]. Існують декілька точок зору на проблему походження катакомбної культури, однак більшість вчених на даний момент вважають, що в її складенні взяв участь якийсь давньо-східний етнічний компонент, під егідою якого проходила етнічна і ідеологічна консолідація місцевого населення. Таким чином мова йде не про повну зміну місцевого населення на межі ямної і катакомбної культури, оскільки його щільність була досить високою, а лише про приток нового.[3] Якщо припустити, що поява нового населення супроводжувалась завоюванням, а для періоду розкладу первісного суспільства особливо характерна міграція, що супроводжується завоюванням, то ця теорія стає ще більш вірогідною. Щодо економічного розвитку племен катакомбної культури слід зазначити, що економіка була комплексною: землеробсько-скотарською або скотарсько-землеробською, носії цієї культури були землеробами та осілими скотарями. О.Г. Шапошнікова зазначає для Нижнього Подніпров’я придомне пастушеське скотарство, яке доповнювалось землеробством, а для басейну Сіверського Дінця – полукочове скотарство, тобто диференціацію господарчої діяльності.[4] Наявність в похованнях великої кількості костей великої та дрібної рогатої худоби, коней, а також розвинутих типів колісних транспортних засобів (вози), дозволяє говорити, що велику роль в економіці грало скотарство, найвірогідніше – пастушеське. Це визначення знаходить своє підтвердження в складі стада, яке, правда, фіксується за кістяними рештками жертовної їжі в могилах. Так, 12,7% поховань катакомбної культури містили кістки тварин. З них 38% складає велика рогата худоба, 38,7% - коні, 18,3% - дрібна рогата худоба. Необхідно підкреслити, що в будь-якому випадку, якими б ідеологічними уявленнями був викликаний до життя обряд супроводження покійника м’ясною їжею, він, безсумнівно, пов’язувався з практичною діяльністю та відображав розвиток скотарського господарського укладу[5]. Навіть сам курганний обряд поховання вказує на скотарський характер економіки. Для катакомбної культури є також дані про розвинуте землеробство. В багатьох похованнях були знайдені рештки злаків. В деяких похованнях Причорноморських степів були також знайдені рештки давніх землеробських знарядь праці типу рала. Подібні знаряддя могли бути використовувані для обро