Місто Камінь-Каширський

Відгомін далеких літ

Місто Камінь-Каширський

Одним із найдавніших міст в Україні є Камінь-Каширський. 800 років тому зроблено про нього перший писемний запис у Галицько-Волинському літописі. Є різні думки про дату заснування цього міста, але, безперечно, воно древнє, про що свідчать й багато пам'яток матеріальної культури. Ще тоді, коли тут шуміли таємничі діброви, височіли могутні сосни, мережилися різнотрав'ям непрохідні болота, виблискували голубими очима чарівні озера, чистою джерельною водою тихо в'юнилися річки, в цих місцях вже жили люди, які залишили після себе незгладимі сліди свого перебування. Археологи, розкопуючи й описуючи кам'яні вістря стріл, різці, скребки, визначаючи їх вік, стверджують, що на території міста перші поселення з'явилися ще в добу волинської неолітичної культури, тобто 7-5 тисяч років тому. Прадавні люди в цих краях займалися в основному рибальством, мисдивством, менше — збиральництвом.

Історики вивчили наявні в межах нинішнього міста і його довкілля поселення тшинецько-комарівської культури доби бронзи. В часі це відноситься до XVI—II століть до нової ери, тобто від 3,6 до 3 тисяч років тому. Характерною особливістю цих давніх племен є те, що вони в своєму господарстві все помітнішу роль відводили скотарству, хоча здебільшого займалися полюванням на численних в цих лісах ведмедів, оленів, кабанів та іншу дичину. Житла їх були невеликі, дерев'яні, заглиблені в землю. Зрозуміло, що вони намагалися селитися на підвищених місцях, часто-густо оточених річками чи болотами. Таким місцем й були піщані пагорби над річкою Цир. Історик І.Свєшніков відносить тодішні племена до праслов'янського етносу. В межах нинішнього міста виявлено також поселення, які відносяться до доби раннього заліза (VI1I-VI століття до нової ери.)

Давньослов'янський період Волині охоплює перше століття до нової ери й час до дев'ятого століття вже нашого часу. Поселення над річкою Цир зростало, все більше ставало приміщень, у яких постійно горіли вогнища, дим від яких виходив через двері і стріху. До цього примітивного житла тулилися такі ж господарські будівлі. Тут виготовлялися різні знаряддя із заліза.

На терені Камінь-Каширщини й понині є село Рудка Червинська. Саме ця назва вказує на те, що в давні часи тут добували болотяну руду, яку промивали у воді в кошиках із лози, сушили, подрібнювали, завантажували в земляні печі, обмазані зсередини вогнетривкою глиною, добавляли деревне вугілля, розтоплювали й добували густу залізну масу, з якої виковували зброю, сокири, ножі.

Цими та іншими знаряддями обмінювалися, торгували мешканці поселення на березі річки Цир, яка служила ще й водним шляхом. Тодішніми дорогами через поселення перевозилися різні коштовності із срібла, складні побутові ремісничі вироби. Свідченням цього є знайдений поблизу Каменя-Каширського (в селі Качин) скарб, який став історичною цінністю й знаходиться нині в обласному музеї. Дослідники датують його IV — початком V століття н.е. Втаємниченою є для нас причина, чому півтори тисячі років тому скарб заховали, накривши ліпним горщиком.

Від кого ховав тодішній житель краю дві срібні пряжки, дві фібули, тобто металічні застібки для одежі, бурштинове намисто, частини кінської збруї, підвісок й т.д.? Нам залишається лише здогадуватися й дякувати часу, що доніс до нас ту історичну епоху, відображену у виробах, з яких ми нині можемо судити про спосіб життя та первісні економічні відносини людей краю.

Слов'янські племена, що мешкали в північній частині Волині, для захисту своїх земель від литовців, ятвягів, інших войовничих сусідів об'єднувалися, будували міцні укріплені городища. Після того, як в кінці X століття християнство ставало єдиною релігією давньої України-Руси, потрібен був форпост не тільки для захисту від нападів з півночі племен язичників, але й для дальшого поступу християнства. Київська Русь на той час вже стала могутньою державою, яка об'єднувала чимало земель. В її складі міцніла й Волинь. На півночі її виникла ціла система укріплень. Постали всілякі оборонні споруди, сліди яких збереглися в рештках городиш,, що знаходяться в 5 км від Каменя-Каширського, в районі озера Озюрко, а також в селі Пнівне, де, власне, навіть досі залишилася назва Городок.

Та найголовнішим для нас, мабуть, є те, що невгамовний плин часу доніс до нас рештки городища, що зосталося практично в самому центрі сучасного м.Каменя-Каширського на правому березі річки Цир, — яке хтось колись нарік Гіркою". Звичайно, віки руйнівно вплинули на нього. Проте воно продовжує височіти над навколишньою місцевістю своїми насипами. Дослідження його в значній мірі даклъ змогу судити про вік Каменя-Каширського. Вони стверджують тезу про те, що наприкінці XII століття тут була міцна дерев'яна фортифікаційна споруда, яка пізніше — в XIII—XIV ст. — зазнала перебудови. Перше розвідкове вивчення городища було проведено в 60-х роках нинішнього століття відомим археологом П.Рапопортом. Та розпочав систематичне істо-рико-археологічне дослідження городища в Камені-Кашир-ському при допомозі місцевої влади енергійний науковець з обласного музею С.Панишко, який очолив експедицію. Було розкрито 250 квадратних метрів площі городища і це при тому, що інколи доводилося розкопувати його до 4 метрів вглибину, тобто знімати землю так званого "культурного" шару, який наніс сюди майже тисячолітній час. С.Панишко своїми розкопками ствердив, що саме це городище є залишками міського дитин