Угорщина з 1918 по 1939 роки

РЕФЕРАТ

на тему:

Угорщина з 1918 по 1939 роки

ПЛАН

1. Революція 1918 року

2. Доба Угорської Радянської республіки

3. Угорщина за режиму М.Хорті

Використана література

1. Революція 1918 року

У жовтні 1918 р„ досі двоєдина Австро-Угорська мо­нархія Габсбургів припинила існування. 16 листопада На­ціональна Рада Угорщини проголосила Угорську республіку. В ході демократичної революції, що почалася, домінували тенденції створення більш справедливого устрою суспіль­ства. До влади прийшли представники незалежної та ради­кальної партій. Уряд очолив граф М. Каройї.

Розпочалися демократичні реформи: встановлювалося загальне, рівне та пряме виборче право при таємному голосуванні, прийма­лися закони про свободу зборів і союзів, політичних орга­нізацій. Планувалося провести аграрну реформу, в перебігу якої повинно було зменшитись поміщицьке землеволодіння, а частину землі передбачалося передати безземельним селянам. Однак в Угорщині, на відміну від Австрії, на­приклад, залишався сильним вплив компартії, що загалом складалася з колишніх військовополонених на чолі з Бе­лою Куном, котрі пройшли у Росії "більшовицькі універ­ситети". Комуністи закликали до соціалістичної революції й встановлення диктатури пролетаріату за радянським зразком, розпочали активну діяльність щодо поширення свого впливу в Радах, створюваних по всій країні.

Зовнішнє та внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі за­жадали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених її сусідам — Румунії та Чехословаччині. Це рішення виявилося фатальним для поміркованих політиків на чолі з Каройї, що орієнтувалися на країни Антанти.

З цих обставин скористалася компартія, що розпочала підготовку до державного перевороту. Робітничі мітинги, демонстрації, страйки, захоплення та грабування селянами поміщицьких маєтків підривали будь-які спроби уряду стабілізувати економічну й політичну ситуацію. Держави Антанти, маючи територіальні претензії до Угорщини, ви­рішили випередити революцію й 19 березня 1919 р. запро­понували ввести до країни свої війська. Ця пропозиція була негативно сприйнята населенням Угорщини, і уряд Каройї повів переговори із соціал-демократами. Однак останні вирішили об'єднатися з комуністами, і 21 березня 1919 р. було утворено об'єднану Соціалістичну партію Угорщини (СПУ), яка проголосила, що бере владу до своїх рук. Робітничі загони роззброїли поліцію й жандармеріюБудапешта, захопили найважливіші об'єкти столиці — вок­зали, пошту, телеграф, міст через Дунай. Було утворено уряд — Революційну урядову раду, що проголосила ство­рення Радянської республіки.

2. Доба Угорської Радянської республіки

Перші перетворення нового уряду здійснювались за відомим вже з Росії сценарієм: скасовувалися чини і зван­ня, церква відокремлювалася від держави, націоналізовувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні контори, скасовувалося поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ді­лянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). Встановлювався 8-годинний робочий день. Про­вадилися примусова реквізиція майна заможних верств населення, ^виселення з квартир і переселення до них родин робітників. Використовуючи досвід комуністів Ро­сії, нова влада застосовувала репресії проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селя­нам, а сільськогосподарським кооперативам, націоналіза­ція власності дрібної буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.

Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню антирадянського фронту. Його актив­но підтримувала Антанта, прагнучи ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки. Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської рес­публіки силами Червоної Армії. 16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угор­ська Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.). Румунські та чехосло­вацькі війська в квітні—травні 1919 р. відтіснили Червону Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися.

Влітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули антирадянські повстання, жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців. Країна опинилася в економіч­ній блокаді, а уряд фактично не контролював ситуацію. Румунські війська перейшли у наступ і 4 серпня 1919 р. увійшли до Будапешта. Угорська Радянська республіка, проіснувавши 133 дні, була ліквідована.

3. Угорщина за режиму М.Хорті

14 листопада 1919 р. після виведення з Будапешта румунських військ до столиці вступили частини угорської армії, які сформувалися ще у період Радянської республіки на території, що перебувала під французькою окупацією. На чолі її став колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Хорті.

Міклош Хорті (1868-1957 pp.) — правитель Угорщи­ни в 1920-1944 pp., адмірал. Народився у м. Кендереш. Закінчив військово-морську академію. В 1886-1918 pp. служив у військово-морському флоті Ав­стро-Угорщини. В 1919 р. — учасник розгрому Угор­ської республіки. Після 1920 р. — регент (правитель) Угорщини. Післ