Острожська Біблія

, ЄРЕСЬ “ЖИДОВСТВУЮЧИХ” ТА ПЕРШОДРУКАР ІВАН ФЕДОРОВ – ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ ТА ПОГЛЯД У СУЧАСНІСТЬ”

“Яко звістка Господь є шлях праведних, і шлях нечестивих загине”

Пс. 1.6

Середина 16 ст. ввійшла в історію нашої цивілізації як початок так званої епохи Відродження та гуманізму і епохи Реформації, що стосувалась майже виключно духовних аспектів життя людства та їх основи – християнства. Серед діячів цивілізованого слов’янства тих часів виразними постатями повстають князь А.М. Курбський з Московії та князь К.К. Острожський з Литовської Русі, з Острога. Як пише протоієрей Георгій Флоренський в книзі “Пути руського богословия” (Париж, 1937) з цього приводу, “В середині 16 ст. в Литві розвивається православне друкування. І ця видавнича діяльність надихалась перш за все апологетичними завданнями…перш за все треба було боротися з протестантською і осоьливо з “аріянською” пропагандою. Важливо підкреслити: з метою боротьби видаються не стільки викривальні книги, скільки першоджерела… В ряді видавничих заходів того часу найбільш важливим є, звичайно, Острожська Біблія (1581р.)…До того ж взагалі національна Біблія всюди бувала (в Західній Європі того часу) одним із засобів реформатської пропаганди; більшість західно-руських біблійних перекладів виходить власне з протестантського середовища…”

Про відомий переклад Біблії Франциска Скорини князь А. Курбський відзивався винятково різко: ”…сделан из препорченых книг жидовских”, відзначаючи значний вплив на переклад її т.зв. “Люторанської Біблії”, відомої тоді на Заході. Як добре відомо, протестантський рух в Західній Європі піддав серйозній критиці та глибинній ревізії багато засад християнської віри, і в першу чергу католицької, очолюваної Папою Римським, “намісником” Бога на землі. “Батьками” цього руху виступають єпископи Лютер (Прусія) та Кальвін (Женева, Швайцарія). Так звані “люторська” і “кальвіністська” єресі в християнстві швидко поширювались по Західній Європі, і відбилися в своєрідній духовно-соціяльній площині тогочасної Русі таким явищем як “єресь жидовствуючих” та пов”язана з нею “оприччина”.

Відомий фахівець з історії церкви А.В. Карташев в своєму двохтомнику “Очерки по истории русской церкви”, зокрема, писав: “…в Новгороді з”являється так звана єресь “жидовствуючих”, Прививка її відбувається ззовні. Новгородці запросили до себе київського князя Александра, а по інших даних він був литовським князем; …князь прибув у Новгород з помічниками, які принесли ідейні новинки з Заходу. Новинки не християнського Заходу, а західного єврейства. В свиті князя був його лейб-медик єврей Схарія”. Як пише далі А.В. Карташев, за рік до єресі примкнули “деякі з кіл вищого духовенства новгородського. Родинний, професійно-сімейний характер сектанства кидається в очі…За всіма признаками діло було поставлене принципіяльно як секретна змова…Цілих 10 років секті вдавалось зберігати свій конспіративний статус.” Лише завдяки зусиллям новгородськоярославльського архієпископа Геннадія вдається викрити єресь “жидовствуючих” і почалось їх переслідування… В Ярославлі єресь була знищена, але в Москві єретиків не чіпали, “…так як вони складали найближче оточення царя Івана Грозного”. Тим не менше, Геннадій та інші ієрархи Руської церкви настоювали на жорстокому переслідуванні: “казнить еретиков – жечь и вешати!”

Як пише далі А.В. Карташев, в кінці 15 ст. на Русі “під тиском єресі жидовствуючих” була виготовлена перша руська повна ще рукописна (!) Біблія. Більше того, як виявляють останні історико-графічні розвідки, першу руську Біблію виготовили самі “жидовствуючі”. Зокрема, відомо, пише А.В. Карташев, що “жидовствуючі” дійсно перекладали Біблію на живу розмовну руську мову…Церковно-слов”янський текст …переданий руською мовою 1516 ст. з домішкою білорусизмів. Це явна ознака походження цього літературного документа на грунті Литовської Русі, відомого також під назвою “Псалтирь жидовствуючих”.

І, зокрема, в цю ж саму епоху і на Заході Біблія вперше (!) стає доступною для широких верств населення, що зв”язується виключно з діяльністю Реформації. Отже, як виявляється, єресь “жидовствуючих” на Русі та Реформація в Західній Європі були між собою тісно пов”язані. Погляди “жидовствуючих”, згідно досліджень А.В. Карташева, були “типово реформатського характеру”…Це була тінь Реформації, що накрила своїм крилом суміжну з Західною Європою частину древньої Русі”.

Отже, перша руська повна рукописна Біблія вийшла з-під пера “жидовствуючих” в епоху західно-європейської Реформації, і які були духовно близькими між собою ідеологіями. При цьому, до того часу Біблію – як святе письмо – ні на Русі, ні на Заході не читали, так як не було відповідних їх перекладів!

Другою появою повної слов”янської Біблії на Русі в кінці 16 ст. є відома Острожська Біблія, надрукованою в 1581 р. Як вже було відзначено, прихильники єресі “ жидовствуючих” підготували рукопис повної слов”янської Біблії, але надрукувати її не встигли: в Москві єресь “жидовствуючих” була врешті розгромлена! Тим не менше, друковане видання Біблії, що грунтувалось на цій рукописній Біблії, все таки з”явилось: воно було надруковане нині знаменитим Іваном Федоровим в м. Острозі, тобто в Литовській Русі.

Є винятково цікавим поглянути на постать друкаря Івана Федорова, грунтуючись на глибшому аналізі історикографічних даних епохи середньовічної Русі. Як зазвичай, побутує образ цієї особи – хоч і відомого друкаря, але, нібито, вихідця з простого соціяльного п