Російський цар Микола ІІ

Реферат на тему:

“Російський цар Микола ІІ”

Микола ІІ Олександрович

(6.05.1868 - 17.07.1918)

Імператор Всеросійський

(21.10.1894 - 2.03.1917)

Микола ІІ, старший син імператора Олександра ІІІ й імператриці Марії Федорівни, зійшов на престол після смерті свого батька. Коронація Миколи ІІ ознаменувалася катастрофою на Ходинському полы в Москві, у якій загинули кілька сотень людей.

Микола ІІ одержав гарну освыту, він володів французькою, англійською і німецькою мовами. У жовтні 1890 року великий князь Микола Олександрович зробив подорож на Далекий Схід, направляючись через Відень, Грецію і Єгипет в Індію, Китай і Японію. Зворотний шлях Миколи Олександровича лежав через весь Сибір.

Імператор був простий і легко доступний. У його характері сучасники відзначали два недоліки - слабку волю і мінливість.

Усе царювання Миколи ІІ пройшло в обстановці революційного руху, що наростав. На початку 1905 року в Росії спалахнула революція, що поклала початок деяким реформам. 17 квітня 1905 року був виданий Маніфест про віротерпимість, що дозволяв росіянинам переходити з православ'я в інші християнські релігії і визнавав релігійні права розкольників. 17 жовтня 1905 року вийшов Маніфест, по якому визнавалися основи цивільної волі: недоторканість особи, воля слова, збор і союзів. Була заснована Державна дума (1906 р.), без схвалення якої жоден закон не міг ввійти в силу.

По проекті П.А.Столипына проводилася аграрна реформа: селянам було дозволено вільно розпоряджатися своєю землею, створювати хутірські господарства. Була зроблена спроба скасування сільської громади, що мало величезне значення для розвитку капіталістичних відносин у селі.

В області зовнішньої політики Микола ІІ почав деякі кроки по стабілізації міжнародних відносин. У 1898 році російський імператор звернувся до урядів Європи з пропозиціями підписати угоди про збереження загального світу і встановлення меж постійного росту озброєнь. У 1899 і 1907 роках відбулися Гаазькі конференції миру, окремі рішення яких діють і донині.

У 1904 році Японія оголосила Росії війну, що закінчилася в 1905 році поразкою російської армії. За умовами мирного договору Росія сплатила Японії близько 200 млн. карбованців за утримання російських військовополонених і уступила їй половину острова Сахалін і Квантунську область з фортецею Порт-Артур і містом Далянь (Дальній). У 1914 році Росія на стороні країн Антанти проти Німеччини вступила в Першу світову війну.

Невдачі на фронті в Першій світовій війні, революційна пропаганда в тилу й у військах, розруха, міністерська чехарда і т.д. викликали різке невдоволення самодержавством у різних колах суспільства. Військові реформи 1905-12 років, що проводилися після поразки Росії в російсько-японській війні 1904-05 років, яка виявила серйозні недоліки в центральному управлінні, організації, системі комплектування, бойовій підготовці і технічному оснащенню армії. У перший період Військових реформ (1905-08) було децентралізовано вище військове керування (засноване незалежне від Військового міністерства Головне управління Генерального штабу, створена Рада державної оборони, генерали-інспектори були підлеглі прямо імператору), скорочені терміни дійсної служби (у піхоті і польовій артилерії з 5 до 3 років , в інших родах військ з 5 до 4 років, на флоті з 7 до 5 років), омолоджений офіцерський склад; поліпшені побут солдатів і матросів (харчування і речове постачання) і матеріальне становище офіцерів і солдатів.

У період Військових реформ (1909-12) була проведена централізація вищого керування (Головне керування Генштабу включене до складу Військового міністерства, скасована Рада державної оборони, генерали-інспектори підлеглі військовому міністру); за рахунок слабких у бойовому відношенні резервних і фортечних військ посилені польові війська (число армійських корпусів збільшилося з 31 до 37), створений при польових частинах запас, що при мобілізації виділявся для розгортання другочергових (включаючи польову артилерію, інженерні і залізничні війська, частини зв'язку), створені кулеметні команди в полках і корпусні авіазагони, юнкерські училища перетворені у військові училища, що одержали нові програми, уведені нові статути і наставляння. На початку березня 1917 року голова Державної думи М.В.Родзянко заявив Миколі ІІ, що збереження самодержавства можливо тільки за умови передачі трону царевичу Олексію при регенстві брата імператора великого князя Михайла. 2 березня 1917 року Микола ІІ, з огляду на слабке здоров'я свого сина Олексія, відрікся від престолу на користь свого брата Михайла Олександровича. Михайло Олександрович також підписав Маніфест про зречення від престолу. У Росії почалася республіканська ера.

5 травня 1905 року була затверджена Рада державної оборони; думка про цю установу була зовсім правильною: необхідно була така установа, у якому зосереджувалися б головні питання оборони держави, при участі представників військового і морського відомств. Головою був призначений князь Микола Миколайович, одночасно з цим пішло перетворення Військового міністерства й установа посади інспектора піхоти; на цю посаду був призначений генерал-ад'ютант О.К.Гриппенберг. По питанню про перетворення Військового міністерства було запропоноване створення посади начальника Генерального Штабу, незалежного від військового міністра. Аналогічно було запроп

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать