Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр.

Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр.

ПЛАН

Лібералізм і консерватизм, їх пріоритети і соціальна база.

Утворення, цілі, тактика комуністичного руху.

Зародження та ідейні засади італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму.

Національно-визвольний рух.

Робітничий і соціалістичний рух після І світової війни.

Лібералізм - політична течія, теорія, яка має на меті ліквідацію і пом'якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо особи. В економіці виступає за принцип вільної торгівлі, ліквідацію митних бар'єрів.

Провідним напрямом суспільно-політичної думки у розвинутих країнах світу став лібералізм (від лат. liberalis - що стосується свободи, притаманний вільній людині. Лібералізм сформувався і утвердився в європейсь­ких країнах у період розвитку капіталізму «вільної кон­куренції» у другій половині XIX ст. Його характерними рисами є космополітизм, толерантність, гуманізм, демо­кратизм, індивідуалізм, наголос на самоцінності особистості. У політичному плані він ґрунтується на визнанні прав людини, поділу влади свободі вибору занять, вільній конкуренції, об'єднує прихильників парламентарного устрою, буржуазних свобод, насамперед свободи підприємництва.

Головна цінність за лібералізмом - свобода, яка ^зглядається як шлях до щастя і досконалості людини.

Інтереси суспільства вторинні щодо інтересів ЛЮДИЕ Ліберали прагнуть створити у суспільстві такі умови, я дали б змогу громадянам реалізувати свої здібності. Згідно з їх поглядами, людина - вільна істота, підвладна лише самій собі. На свій розсуд особистість може ста ким забажає, а не тим, ким змушують стати походжень стан, класова приналежність, релігія. Функції держави зводяться до забезпечення умов для реалізації цього положення.

Економічні пріоритети лібералів - вільна і необмежена ринкова конкуренція, недопустимість впливу на ринок з боку держави. Держава повинна створювати умови д; вільної конкуренції. Соціальною: базою лібералізму дрібні й середні власники, інтелігенція. Один з найвидатніших діячів лібералізму початку XX ст. - англійський прем'єр-міністр Д. Ллойд-Джордж.

Консерватизм - теорія, що намагається поєднати прогрес у суспільстві з традиційними цінностями, які не повинні змінюватися.

2. Консерватизм (від лат. conservo - зберігаю охороняю) - напрям у суспільно-політичній думці, ц виник у XVIII ст. як негативна ; відповідь (реакція) І події Великої французької революції. Консерватизм можна визначити як сукупність поглядів феодальні аристократичної реакції - критика ідей Просвітництва, захист феодальних устоїв і дворянсько-клерикальних привілеїв тощо. Його соціальною базою є земельна аристократія і крупна торговельна буржуазія, які принципі приймають капіталістичний лад західного суспільства, проте чинять опір деяким новим, сучасним формам і тенденціям його розвитку.

Для консерваторів інтереси суспільства стоять виш інтересів окремої людини. За їх поглядами, суспільств розвивається гармонійно і природно його порядки людині не треба змінювати. Політика має бут: підпорядкована релігійній моралі, а існування аристократії є запорукою розумного суспільного устрою Володіння власністю відіграє головну роль у досягненні особистої свободи і у захисті соціального порядку. Класичним взірцем консерватизму є консервативна партія Великобританії.

Комунізм - політична теорія, в основі якої закладено ідею такої організації суспільства, котра дає можливість всім і кожному всебічно реалізовувати свої можливості за умов свободи й суспільної корисності.

1. Основною причиною поширення кому стичного руху, зростання кількості комуністичних партій було погіршення становища робітничого класу в період зростання монополістичних форм господарювання в індустріальний період розвитку суспільства.

2. Стратегічна мета руху - побудова чи перехід до ко­мунізму шляхом пролетарської революції. Під ко­мунізмом розумілося безкласове суспільство, в якому приватна власність була б усуспільнена і припинилася експлуатація людини людиною. Оскільки пролетарська революція, з точки зору основоположників марксизму, мала відбутися у всьому світі, існувала необхідність ко­ординації діяльності комуністичних партій світу. У другій половині XIX ст. для цього утворено Перший Інтернаціонал.

3. Комуністичні партії - ліві партії, своєю метою прого­лошують захист прав та інтересів найманих працівників, людей, які не мають приватної власності та визискують­ся буржуазією (між гаслами і програмами комуністичних партій, коли вони борються за владу, і політичною прак­тикою цих партій, коли вони цю владу здобувають, існує, як засвідчив історичний досвід, велетенська різниця}. Ідейною основою руху є доктрина марксизму - вчення німецького філософа, економіста XIX ;ст. К. Маркса."

Фашизм - крайня права тоталітарна національна політична течія, що виникла у 20-х роках ХХ ст.. як реакція на події Першої світової війни, являє собою відкрито терористичну диктатуру.

В умовах загострення внутрішньополітичної ситу­ації в країнах Європи після Першої світової війни особ­ливої популярності набули радикальні рухи. Лівий ра­дикалізм набрав форми комуністичного руху, правий фашизму (в Італії) і нацизму в Німеччині. Іншою при­чиною появи фашизму на політичній арені Європи був жах правлячих кіл Перед встановленням комуністичної диктатури у своїх країнах. Соціальною базою фашизму стали люмпенізовані маргінал

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать