Володимир Ілліч Ленін

Реферат на тему:

Володимир Ілліч Ленін

План

1. Початок революційної діяльності В. І. Леніна

2. Ленінський «Союз боротьби»

3. Ленінська «Іскра»

4. Використана література

1. Початок революційної діяльності В. І. Леніна

Володимир Ілліч Ленін виріс в передовій для свого часу сім’ї: його батьки належали до різночинної інтелігенції. Батько, Ілля Миколайович Ульянов, «виходець» з народу був талановитим педагогом, всі свої сили і знання він віддавав справі народного просвітництва: організовував школи по селах, щоб навчати грамоті християнських дітей. Ця людина, безпосередньо віддана обов’язкам, високим ідеалам, скромна, суворо відносилася до себе і своїх обов’язків. Багато уваги І. Н. Ульянов присвячував просвітництву пригноблених царизмом неросійських народів Поволжя, невтомно дбав про організації шкіл для них. Все життя батька, його енергія, здатність повністю віддаватися улюбленій справі, уважне відношення до людей були прикладом для юного Леніна.

Мати Володимира Ілліча – Марія Олександрівна, людина високої культури, дуже талановита, володіла декількома іноземними мовами та була чудовою музиканткою. Вона виросла в селі в сім’ї лікаря. Чутлива до потреб народу, вона мріяла про його просвіту, екстерном склала іспит на звання вчительки.

В дружній сім’ї Ульянових було шестеро дітей. Батьки виховували любов до знань , ростили їх чесними, працелюбними. Великий вплив на Володимира оказав його старший брат Олександр – обдарований юнак, відрізнявся твердою волею і великою дієздатністю. Олександр гостро переживав різну несправедливість. Володимир старався бути схожим на свого брата у всьому

Дитинство і юність В. І. Леніна минули в Симбірську (тепер Ульянівськ). Він рано почав задумуватись про навколишнє життя. Юнак бачив, яким безправним було положення робочих людей та християн, про приниженому положенні неросійських народів. Все це визивало презирство і гнів юнака.

Одного разу Володимир Ульянов дізнався про те, що один дуже здатний чувашский вчитель не може поступити в університет, тому що не має атестату зрілості. Самостійно підготовитись до екзамену з грецької і латинської мов він не міг, а на репетитора не мав грошей. Володимир Ульянов взявся безкоштовно підготовити вчителя-чуваша до екзамену на атестат зрілості. Вони займалися на протязі 1,5 року. Учень юного Леніна успішно здав екзамен і поступив в університет.

Володимир Ульянов багато читав. Він добре знав Пушкіна і Лермонтова, Гоголя і Тургенєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Толстого. Твори революційних демократів Бєлінського, Герцена, Чернишевського, Писарєва, Добролюбова пробуджували у ньому ненависть до самодержавства, він жадно поглинав революційний дух цих книг. Не виносячи брехні і ханжества, Володимир у 16 років був вже впевненим атеїстом. Революційні настрої юнака виявлялися навіть в його гімназійських роботах. Якось директор гімназії, який викладав російську мову, повертаючи Володимиру зошит, сказав незадоволеним тоном: «Про які це пригнічені класи ви тут пишете, при чому це тут?»

В юні роки Володимир Ілліч мусив пережити важкі часи. У п'ятнадцять років він залишився без батька, а в сімнадцять – без старшого брата. Олександр Ульянов був революціонером. Весною 1887р. його арештували і стратили за участь в підготовці замаху на царя. Страта брата, якого дуже любив Володимир, дуже на нього вплинула. Разом з тим вона заставила юнака ще більше задуматись про шляхи боротьби. Він переконався, що, борючись поодинці, хоча і проявляючи героїзм, неможливо досягнути цілі. Склоняючись перед світлою пам’ятю брата, його самоутвердженістю і мужністю, Володимир відкинув вибраний ним шлях терору. «Ні, ми підемо не таким шляхом, - твердо вирішив він, - не таким шляхом потрібно йти».

Володимир на той час вчився в останньому класі гімназії. Не дивлячись на його горе, він блискуче здав екзамен на атестат зрілості і отримав золоту медаль.

Твердо вирішивши присвятити себе революційній діяльності, він поступив в Казанський університет на юридичний факультет, де вивчались громадянські науки. В університеті він установив зв'язок з передовими студентами і став активним учасником революційного студентського гуртка. На початку грудня 1887 року за участь в студентських хвилюваннях Володимира Ульянова було заарештовано і виключено з університету, а невдовзі вигнаний з Казані в село Кукушкіно Казанської губернії під наглядом поліції. Коли юнака везли до в’язниці, між ним і супроводжуючим його міліціонером була розмова. «Ну чого ви бунтуєте, юначе, – стіна ж!» - говорив наглядач. «Стіна, але гнила, – пихни і розвалиться!» - сміло відповів Ленін. І в тюремній камері на питання товаришів, що він буде робити після виходу на волю, Володимир заявив, що перед ним один шлях – революційна боротьба.

У засланні Ленін посилено займався. Пізніше він згадував, що ніколи так багато не читав, як тоді: «Це було читання з самого ранку до пізнього вечора». Особливо глибоко Володимир Ленін вивчав творчість Чернишевського і Добролюбова, складав конспекти, робив виписки. Роман Чернишевського «Що робити?» перечитав п’ять разів, находячи в ньому все нові хвилюючі думки.

Осінню 1888 р. Володимир Ілліч зміг пересилитися в Казань. Тут він вступив в нелегальний (таємний) гурток, який вивчав творчість К. Маркса та Ф. Енгельса. Молодий Ленін шукав відповідь на питання: я