Народний рух в Україні кінець XVI ст - початок XVII ст

Національний Технічний Універсітет України

“Київський Політехнічний Інститут”

Факультет Інформатики та Обчислювальної Техніки

Історія України

ТЕМА: Народні рухи в Україні (кінець XVII ст. – перша половина XVII ст.)

ВИКОНАВ:

ПЕРЕВІРИВ:

КИЇВ–2001
Посилення феодального гноблення.

Козаць ко-селянські повстання.

Наприкінці XVIст. боротьба українського козатства й селянства проти кріпосницького, національного і релегійного гніту посилилась. Поглибилися суперечності між козаками й шляхтою, оськільки наступ магнатів і панства на Південно-Східне Придніпров’я Брацлавщину ставив під загрозу саме існування козацтва. Не стояли осторонь антифеодальних виступів і міщани. Свідченням цього є повстання в Білій Церкві 1589 р., від жителів якої князь В.‑К. Острозький зажадав повинностей і покори, незважачи на Магдебурське право, дароване їм королем. Повстання було придушене об’єднаними силами шляхти всього Кихвського воєводства.

Особливого розмаху набула антифеодальна і антирелегійна боротьба з наступом католицизму на Україну і підготовкою до Брестської унії на початку 90-х років XVI ст. Перше велике антифеодальне повстання розпочалося 1591 р. і тривало до1593 р. У повстанні взяли участь і міщани. Очолив його К. Косинський (?–1593) – шляхтич родом із Підляшшя. В 1586 р. він втупив до козацького війська де з часом обіймав важливі військові посади. У 1591 р. Косинський став запорозьким гетьманом.

Наприкінці 1591 р. запорожці під проводом Косинського разом із реєстровими козаками прийшли під Білу Церкву – резиденцію і замок Я. Острозького, який незадовго до цього відібрав у Косинського землі, отримані ним за службу короні. Так розпочалося народне повстання, що охпило Волинь, Брацславщину і Київщину. Косинський захопив Білу Церкву, Переяслав, Трипілля. Протягом 1592 р. повсталі нападали на панськи маєтки. До повсталих приєднувалися міщани, дрібна православна шляхта.

На початку 1593 р. кілька тисяч повсталих вирушили на Волинь, де біля містечка П’ятка (нині село Чуднівського району) 23 січня вони зустрілися добре озброєним загоном В.‑К. Острозького. Повстанці на лютому морозі майже тиждень відбивали атаки ворогів, однак зазнали поразки. Реєстрових козаків, які взяли участь у повстанні, змусили присягнути на вірність королю, поставили вимогу не йти походами “на волость” і скинути Косинського з гетьманства.

Почалося переслідування повсталих. На Запоріжжя відступив із своїм загоном і сам Косинський. Він звернувся по допомогу до уряду Росії. Скрутне становище Росії, зумовлене господарською розрухою і війною зі Швецією, завадило активному втручанню Россії у події в Україні. І все ж Російський уряд у березні 1593 р. надіслав на Дон грамоту з вказівкою донським козакам допомагати Косинському.

У травні 1593 р. двотисячний загін козакв на чолі з Косинським вирушили під Черкаси, де обложив місцевого старосту О. Вишневецького і змусив його пообіцяти вільний перехід із Січі в міста і села і звидти на Січ. Під час переговорів із Вишневецьким Косинського було підступно вбито. Далі повстанці Київщини пішли походом на Київ і оточили його, проте звістка про напад татар на Січ змусила козаків повернути на Запоріжжя.

Невдовзі вибухнуло повстання під проводом С. Наливайка (?–1957). Народився він у родині галицького кушніра. Магнатську сваволю спізнав змалку, коли його батька вбили слуги пана А. Калиновського, перед тим відібравши землю. Разом із братом Дем’яном, у майбутньому відомим ученим-філософом і писменником, Сиверин навчався в Острозькій академії. Дем’ян став священиком придворної церкви князя В.‑К. Острозького. А Сиверин подався в козаки, воювати проти татар і турків, ходив до Молдови й Семиграддя. Повернувшись до Острога, вступив на службу до князя В.‑К. Острозького.

У 1594 р. волоський воєвода Міхай Хоробрий почав боротьбу проти турків, чим скорилися польські магнати, щоб втрутитися в справи Молдови і посадоаити на молдовський трон свого ставленика Єремію Могилу. Наливайко запропонував князеві Острозькому створити загін козаків для захисту Брацславщини від татар, яких турецький султан послав у Молдову через Поділля. Острозький дав згоду. А вже на весні 1594 р. кілька тисяч “охочого” козацького війська налаштувалися до походу, що почався в травні 1594 р. наступом проти татар, які щойно з’я вилися на Поділлі. Козаки переслідували їх аж до Молдови.

Водночас Наливайко закликав до боротьби проти Польської шляхти. Запорожці й реєстрові, що були на Січі, приєдналися до Наливайка та обрали наказним гетьманом Григорія Лободу. Шляхта Брацлавського воєводства намагалася розправитися з “охочими” козаками Наливайка, але успіху не мала. Визвольний рух поширився на всю Брацлавщину. Повстанці захопили місто Бар – одну з найбільших фртець на Поділлі, Вінніцю. На початку 1595 р. від шляхти було очищено значну частину Брацславщини, Подільського воєводства. Навесні того ж року загін на чолі з Наливайком вирушив на Луцьк, а потім до Могильова в Білорусію, щоб підняти на боротьбу селян, а загони Лободи і Шаули пішли на Південне Подніпров’я з метою очистити його від шляхти, а потім, підвшися в гору Дніпром, з’єднатися з Наливайком.

Загін Наливайка успішно просувався, відбиваючи наскоки шляхти. Він здобув міста Староконстантинівськ, Луцьк, Кременець, восени 1595 р. Слуцьк, а через