Гетьман П.Орлик і перша Конституція України

Міністерство освіти і науки України

Кафедра історії і права

Наукова студентська робота

за темою:

«Гетьман П.Орлик і перша Конституція України»

Виконала:

Перевірила:

ЗМІСТ

Вступ 3

І. Українські гетьмани як носії ідеї незалежної самостійної України. 4

ІІ. Деякі сторінки біографії та життєвого шляху гетьмана П.Орлика. 5

ІІІ. Конституція П.Орлика. 7

IV . Боротьба П.Орлика за відтворювання незалежності України. 9

V. У турецькому засланні. Листування П. Орлика. Остаточний розрив з козаками. 11

Заключення 14

Додатки. Документ. Присяга гетьмана Орлика. 15

Література 15
ВСТУП

Основний зміст історії є далеко не повним без присутності в ній люди­ни з її запитами та інтересами, думками, віруваннями, страхами, спо­діваннями, приватним життям і життям у колективі. Те, що складає саме життя людини, відсутнє на сторінках наших книг і підручників.

Смолій В. А.

Складною, тяжкою, підчас трагічною і водночас славною, героїчною є історія України. Протягом багатьох віків у кривавій борні проти числен­них нападників українському народові доводилося відстоювати своє пра­во на Історичне існування, на свою національно-релігійну й державну незалежність. Видатний український письменник і політичний діяч В. К. Винниченко у своєму щоденнику в травні 1918 р. писав: «...до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, за­шарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірні­ше: півдержавного) існування, що одгризалась на всі боки: од поляків, росіян, татар, шведів. Уся історія... безупинний, безперервний ряд пов­стань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування...».

Довгий час український народ не мав свою історію. До 1917 року історія Украї­ни розглядалася як «епізоди» історії Російської імперії, а за радян­ської влади — як частина історії СРСР.

Нарешті, 16 липня 1990р. Верховна Рада України прийняла Деклара­цію про державний суверенітет України, в якій проголосила «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту й неподіль­ність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР проголосила Укра­їну незалежною демократичною державою.

Тепер після проголошення суверенітету й незалежності України найнагальнішою потребою є ознайомлення небайдужого громадського загалу з фактами вітчизняної історії, котрі містять у собі заряд високої духовно­сті, формують патріотичну свідомість, вчать зразкам служіння батьківщи­ні, народові. Нинішнє покоління мусить знати правдиву історію, шану­вати минуле своєї землі, пам'ять про своїх пращурів. Слід пам'ятати слова великого українського поета Максима Рильського про те, що «хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього, хто не шанує людей свого народу, той сам не годен пошани».

І. Українські гетьмани завжди були носіями ідеї незалежності самостійної Української держави. Слід відзна­чити, що в процесі формування гетьманської влади та української держав­ної інституції в назву «гетьман» до 1648 р. вкладалося поняття найвищо­го військового керівника. Зокрема, відомий український Історик Михай­ло Грушевський називає першими гетьманами тих козацьких керівників, які діяли із сер. XVI ст. Серед них першим є Дмитро Вишневецький, який прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд. У сер. XVI ст. він побудував замок — фортецю на Малій Хортиці.

З появою у 70-і рр. XVII ст. реєстрового козацтва започатковано офі­ційно термін «козацький гетьман», або «гетьман Запорозького Війська». Серед них Михайло Дорошенко, Петро Сагайдачний та інші керівники ве­ликих козацько-селянських повстань 30-х рр. XVII ст.— К. Косинський, С. Наливайко.

Гетьмани присвятили своє життя боротьбі за визволення вітчизни від чужоземного панування, за втілення ідеї незалеж­ної, самостійної Української держави, про яких так суперечливо, навіть полярно, судили в різні часи нащадки. Серед них: Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик, якому довелося діяти в еміграції, Кирило Розумовський та ін.

Можна вважати, що корені сучасної незалежності України певною мі­рою лежать у великій ідеї українських гетьманів, кожен із них — це осо­бистість свого часу, але всіх їх спіткала трагічна доля.

Серед гетьманів України Пилип Орлик посі­дає особливе місце. Обраний гетьманом на чужині, він став гетьманом-емігрантом, гетьманом-вигнан­цем, що понад тридцять років поневірявся по світу. П. Орлик як гетьман продовжив справу гетьмана Мазепи та, вочевидь, багатьох гетьманів-поперед­ників, починаючи з Б. Хмельницького, що плекали ідею української державності й боротьби за неї.

Постать П. Орлика уособлює великого патріо­та України, що намагався піднести українську на­ціональну ідею у світі: суверенної, вільної, єдиної України на нових засадах конституційної, демо­кратичної, правової держави як спадкоємниці попередніх

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать