Битва за Іводзіму

Реферат на тему: Битва за Іводзіму

Битва за Іодзіму
Друга світова війна , Війна на Тихому океані
Розбита техніка військ США у перші дні штурму острова
Дата: 16 лютого1945 — 26 березня1945 Місце: острів Іото (Іодзіма), Японія Результат: перемога США
Сторони
Японська імперія	США
Командувачі
Курібаясі Тадаміті	Голланд Сміт
Військові сили
20 933	110 000
Втрати
20 703 убито,[1] 216 потрапило в полон[1] Загальні: 20 919	6825 убито[1] 1401 померло від ран,[1] 19 189 поранено,[1] 494 пропало без вісти[1] Загальні: 27 909

Зміст

1Передумови

2Планування операції

2.1План Японської імперії

2.1.1Підземні укріплення і комунікації

2.1.2Нарощування військових сил

2.1.3Підготовка до оборони

2.2План США

3Сили учасників

3.1Японська імперія

3.2США

4Хід битви

4.1Десант військ США

4.2Бій за гору Сурібаті

4.3Бій у околицях Мотоями

4.4Останні дні

5Підсумки і наслідки

6Виноски

Битва за Іо́дзіму (яп. , іото но татакай або іодзіма но татакай ; англ.Battle of Iwo Jima ^[2] ) — бій, який тривав з 16 лютого до 26 березня1945 року, на завершальній фазі Другої світової війни на Тихоокеанському фронті між військами Японської імперії і США за контроль над островом Іото, більш знаним як Іодзіма, з групи островів Оґасавара.

Битва відома як одна з найзапекліших на Тихому океані. Це була перша військова операція сил США на японській землі. Імперська армія Японії створила широку мережу підземних фортифікаційних споруд, бункерів і замаскованих блокгаузів, що дозволило їй відбивати впродовж місяця атаки суперника, який мав чисельну та технічну перевагу. Майже весь японський 21-тисячний контингент загинув. У 100-тисячному війську США кількість убитих і поранених становила близько 28 тисяч вояків. Битва за Іодзіму була єдиною наземною операцією японських сил, у якій втрати армії США перевищили втрати Японії.

Передумови

Іодзіма — острів вулканічного походження групи островів Оґасавара, що знаходиться 1080 км південніше Токіо та 1130 км північніше Гуаму. Більша частина поверхні острова вкрита відкладеннями сірки, за що він отримав назву Іодзіма — «сірковий острів» (яп.іо , «сірка»; яп.дзіма , «острів»). Довжина острову з північного сходу на південний схід становить менш 8 км, а ширина — 4 км на півночі і близько 800 м на півдні. Загальна площа Іодзіми дорівнює 21 км² . Її найвищою точкою є гора Сурібаті. Через великий вміст вулканічного попелу у ґрунті, прісної води на острові мало, а та що є, має гіркуватий присмак. В основному, жителі острова, яких до початку Другої світової війни нараховувалося близько 1000 чоловік, добували воду з колодязів або збирали дощові води. Вони також займалися гірничою справою і розведенням цукрової тростини.

З початком війни на Тихому океані у 1941 році, Іодзіму було поставлено під контроль бази Імперського флоту Японії на сусідньому острові Тітідзіма. На ньому знаходився постійний контингент у 1200 чоловік, а також 3700-3800 солдатів Імперської армії Японії. З розгортанням бойових дій японське командування усвідомило стратегічне значення Іодзіми як зв'язуючого пункту на повітряному шляху між Японським архіпелагом та фронтом у Південно-Східній Азії, і спорудило на острові летовище Тідзіма за 2 км північніше гори Сурібаті. Це летовище постійно мало 20 літаків і 1500 солдат авіації.

У лютому 1944 року армія США захопила Маршалові острови і здійснила масштабне бомбардування атолуТрук з групи Каролінських островів. Японський генштаб прийняв рішення усіма засобами боронити імперію по лінії Каролінські острови — Маріанські острови — острови Оґасавара. Для її захисту була сформована 31-а армія під командуванням генерал-лейтенантаОбати Хідейосі. Його підлеглий генерал-лейтенантКурібаясі Тадаміті був призначений керівником оборони району островів Оґасавара. З березня по квітень 1944 року до Іодзіми почали прибувати підкріплення, в результаті чого кількість військ на острові сягнула 5000 чоловік.

Влітку 1944 року основні сили армії і флоту США прорвали японську лінію оборони і захопили Маріанські острови. З листопада того ж року вони розпочали перші авіанальоти на Японський архіпелаг літаками B-29. Проте вповні розгорнути програму бомбардувань не вдавалося через острів Іодзіма. Він відігравав функцію сигнального пункту японців, з якого відомості про наближення літаків противника надходили до Токіо. З огляду на віддалену відстань Маріанських островів до Японії і дороговизну палива, авіація США не була у змозі висилати разом із бомбардувальниками літаки прикриття. B-29 перетворювались на

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать