Вбирання грунтами аніонів

Зміст

Вступ

1. Види поглинальної здатності ґрунтів

2. Особливості поглинання аніонів

3. Ємність поглинання аніонів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Поглинання аніонів зумовлюється рядом факторів, насамперед особливостями самих аніонів, складом ґрунтових колоїдів, їх електричним потенціалом і реакцією середовища.

Нітрати і хлориди не утворюють важкорозчинних солей і тому в ґрунтах не закріплюються в результаті хімічного поглинання. Сульфат-іон поглинається ґрунтами в невеликій кількості. Поглинання фосфатів - явище, широко розповсюджене в природних умовах.

Склад ґрунтових колоїдів значною мірою впливає на поглинання аніонів. Чим більше в ґрунті глинистих мінералів і колоїдів з базоїдними властивостями, тим більше аніонів вона здатна поглинути.

1. Види поглинальної здатності ґрунтів

К. К. Гедройц виділяв п'ять видів поглинальної здатності ґрунтів: механічну, біологічну, фізичну, хімічну і фізико-хімічну.

Механічна поглинальна здатність - властивість ґрунту не пропускати через себе частки, скаламучені у фільтрівній воді. Навіть при найважчому механічному складу між механічними елементами і мікроагрегатами майже завжди залишаються простори, що утворюють складну мережу пор і канальців. Ці отвори мають різну форму і діаметр, скривлення; канали нерідко перериваються і закінчуються тупиками. Тому ґрунтом затримуються не тільки частки крупніші діаметра пор, але і більш дрібні. Механічне поглинання збільшується в міру замулювання ґрунту, після деякого заповнення каналів частками неї [3, 84].

Механічна поглинальна здатність залежить від гранулометричного й агрегатного складу ґрунту, а також від щільності додавання. Ґрунтові суспензії з діаметром скаламучених часток більш 0,001 мм цілком затримуються глинистим ґрунтом. Піщанисті і крупноагрегатні пухкі ґрунти виявляють погану механічну поглинальну здатність. Завдяки механічній поглинальній здатності в дрібних ґрунтових порах затримуються окремі мікроорганізми розміром >0,00025 мм.

Механічна поглинальна здатність широко використовується в техніці. Наприклад, водоочищення виробляється фільтруванням води через піщанисті відстійники; за допомогою замулювання досягають зменшення фільтрації води через стінки і дно зрошувальних каналів (кольматаж).

Біологічна поглинальна здатність - закріплення речовин у тілах організмів. Вона здійснюється рослинами, мікроорганізмами і тваринами, що живуть у ґрунті. Головна особливість біологічного поглинання – вибіркове засвоєння з розчинів з мінімальним вмістом найбільш важливих для організмів речовин у присутності великих кількостей інших сполук. Завдяки цьому у верхніх горизонтах ґрунтів разом з гумусом акумулюються азот, фосфор, кальцій і ряд інших хімічних елементів [3,84].

Фізична поглинальна здатність (аполярна адсорбція) означає зміну (збільшення або зменшення) концентрації молекул розчиненої речовини в шарі розчину, що оточує ґрунтові колоїди. Вона залежить від кількості колоїдів ґрунту (тобто від механічного складу і гумусованості останньої), а також від їх якості (первинні і глинисті мінерали, органічні колоїди). Аполярна адсорбція обумовлюється вільною поверхневою енергією ґрунтових часток. Ґрунт і розчин, що знаходиться в ній, являють собою дисперсну систему, у якій тверді частки є дисперсною фазою, а розчин - дисперсійним середовищем. На границі зіткнення ґрунтових часток з дисперсійним середовищем виявляється вільна поверхнева енергія, вимірювана добутком поверхневого натягу розчину на сумарну величину поверхні часток. Чим вище ступінь дисперсності ґрунтових часток, тим більше їх поверхнева енергія. В міру подрібнювання часток різко зростає їх загальна і питома поверхня. Наприклад, при роздробленні куба з довжиною ребра 1 см до величини 0,1 μ сумарна поверхня зростає від 6 см² до 60 м² . У шарі ґрунту 20 см при вмісті 10% колоїдних часток сумарна поверхня ґрунтових часток на 1 га складе 70 тис. га. При такій великій поверхні величина поверхневої енергії буде значною.

За фізичними законами усяка дисперсна система прагне зменшити свою поверхневу енергію. Це можливо лише за рахунок укрупнення дисперсної фази або зменшення поверхневого натягу [3,85].

Стосовно води, що має при 0° С поверхневий натяг 75,2 дин/см, розчинені речовини поділяються на понижуючий поверхневий натяг і підвищувальні його. До останнього відносяться неорганічні кислоти, основи, солі, а також органічні сполуки з великою кількістю гідроксилів (наприклад, цукру). Знижують поверхневий натяг органічні кислоти, спирти, алкалоїди і деякі інші сполуки. Унаслідок прагнення дисперсної системи до зменшення поверхневої енергії відбувається концентрація розчину органічних кислот, спиртів, алкалоїдів на границі поділу дисперсної фази і дисперсійного середовища, тобто виявляється позитивна адсорбція названих сполук. Особливістю фізичної адсорбції є поглинання ґрунтом цілих молекул. Речовини, що підвищують поверхневий натяг, викликають негативну адсорбцію: на границі поділу дисперсної фази і дисперсійного середовища виявляється більш низька концентрація в порівнянні з загальним об`ємом розчину. До речовин, що підвищують поверхневий натяг, відносяться хлориди і нітрати. Унаслідок негативної фізичної адсорбції вони легко виносяться з ґрунту з водою, що пересуваються по профілю. Вимивання хлоридів із ґрунтової товщі має позитивне значення, тому що надлишок хлору-іо

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать